1076 днів без українського неба: Історія полоненого прикордонника Дениса Рожнятовського
1076 нескінченних діб тривав його лютий. 1076 заходів сонця його серце завмирало від наближених ворожих кроків до камери. 1076 світанків він подумки дякував Їй. Дякував, що живий і сприймав кожний день як останній.
Денис Рожнятовський родом з Херсонщини. Справжній український дух хлопчині був закладений з дитячо-юнацьких років. Навчатися в україномовному класі для південного регіону було не типовим. За фахом - рибовод технолог. Але так склалися обставини, що Денис обирає службу.
Любов до собак колишнього військовослужбовця з дитинства. Під пильним оком Дениса про цих тварин були всі мультфільми, кіно і серіали. Тож не дивно, що кінологія, під час служби на адміністративній межі з окупованим росією Кримом, посіла особливе місце в його житті.
Щодня вишкіл юної чотирилапої підопічної Дениса: соціалізація, якого в неї не було; привчання до клички, навчання базовим командам. За певний період служби, Джилі вже була натаскана під виконання певних задач.
Про те, що їх можуть розлучити, він і гадки не мав. В ту люту ніч 23-річний Денис Рожнятовський разом із своєю підопічною - бельгійкою Джилі вчергове несли службу на позиції. О 5 ранку, 24 лютого 2022 року, російські війська розпочали окупацію Херсонщини, скориставшись КПВВ “Чонгар”.
Обстріли для службової супутниці Дениса стали новим викликом. На відміну від свого наставника, Джилі поводила себе стримано і мужньо. За словами Дениса, собаку ніхто не привчав ані до пострілів, ані до вибухів. Джилі почувала себе впевнено і сміливо.
Під час ворожого обстрілу прикордонник разом з службовою подругою Джилі перебували в укритті. Далі команда: “Евакуюватися”. Те що чекало на бійців попереду, знали лише окупанти.
А як же ж Джилі? Що з нею?
Це було останнє їхнє побачення. Напрочуд болюче. З невідомим фіналом. З того моменту в душі Дениса, сержанта Державної прикордонної служби, оселився вічний лютий - лютий довжиною в 1076 днів…
Першою локацією для українських бранців стало поле. Де вони і куди їх везуть ніхто не знав. Далі був пункт мап “джанкой”. (міжнародний автомобільний пункт пропуску був пунктом ворожого базування).
В російських тюрмах сержант Рожнятовський пробув без 19 днів - три роки! За цей період чимало переосмислив. Кожний день здавався останнім. Денис каже, що дух нашої нації, наших бійців настільки загартований, що ми там стали підтримкою один для одного. Денис надихався розповідями досвідчений бійців з полку “Азов”, в свою ж чергу - дарував просочені любов’ю історії з життя армійської служби з Джилі.
Дуже багато було часу, про що подумати, переосмислити нашому Герою. Побратими підтримували: вони були більш стійкими і сміливими, додає Денис. Гріли думки про батьків і про те, як він повернеться додому.
Поки усілякі думки на чужині полонили голову Дениса, Джилі дісталася населеного пункту Чонгар. На одній з вулиць, бельгійську вівчарку впізнали батьки побратима і за сумісництвом напарника Дениса, також кінолога. Люди взнали службову собаку через розповіді сина і коли її гукнули, Джилі підійшла до людей.
У лютому цього року Дениса Рожнятовського вдалося звільнити з російського полону у рамках обміну військовополоненими. Військовослужбовець каже, що найбільше переживав, аби найрідніші люди були живі. Нині батьки Дениса на підконтрольній Україні території: батько після серйозного поранення, але живий і мама вже не в окупації.
На цьому радощі кінолога не закінчилися. Приємна новина, що його крихітка Джилі вижила, розправила сержанту крила. Денис приймає рішення її розшукати. Вже 29 червня, завдяки волонтерам, у Києві відбулася їхня довгоочікувана і щемлива зустріч. Тепер друзяки не розлучаються ні на мить.
Попереду в них багато задач. Найголовніша - поправити здоров’я своєї підопічної. А ще, нерозлучна пара отримує купу цікавих пропозицій. І якщо все складеться, то оберуть той напрям, аби тандему працювалося в задоволення, а головне - з користю.
А поки парочка радіє життю і мріє, щоб українські світанки приносили більше світла, ніж темряви.
Департамент комунікації МВС України