Дмитро Жоравович взяв участь у ІХ Конференції з кримінального права та процесу

Дмитро Жоравович взяв участь у ІХ Конференції з кримінального права та процесу, організованій ВГО «Асоціація правників України».

Під час заходу керівник АРМА виступив з доповіддю на тему «Конфіскація vs рейдерство: де межа?» в контексті дискусії про конфіскації майна громадян та компаній рф в Україні.

Ця межа пролягає в наявності або відсутності доказів і чітких критеріїв для ідентифікації активів, які підлягають конфіскації або стягненню. По-перше, далеко не всі арештовані активи є російськими чи білоруськими. По-друге, сам по собі факт належності активу російським громадянам не є злочином», – зауважив керівник відомства.

За словами очільника Нацагентства, кримінальний процес, в рамках якого в управління АРМА передаються арештовані активи, наявність російського громадянства у кінцевих бенефіціарів цих активів, певна річ, нічого не значить – має бути чітка кваліфікація згідно КПК (найчастіше це посягання на територіальну цілісність, ведення агресивної війни, спонсорування тероризму тощо). Але найчастіше за кваліфікацією справи важко, а то й неможливо, визначити, чи має актив російське походження. Наприклад, якщо російські активи арештовуються у справах про податкові злочини.

Крім того, т.в.о. Голови АРМА розповів, що нещодавно з ініціативи АРМА було розроблено законопроект, який передбачає розблокування управління арештованими корпоративними правами, де кінцевими бенефіціарними власниками є російський або білоруський бізнес. Згідно із законопроектом, вказувати на бенефіціарів буде суд в ухвалі про арешт і передачу активів до АРМА.

Також очільник Агентства згадав про санкційний механізм, до якого долучено АРМА, зокрема в частині розшуку активів осіб, які потрапили під санкції. Підсумком санкційної процедури має бути стягнення активів на користь держави за рішенням ВАКС. Однак для успішного результату Мін'юст має сформувати належну доказову базу, тобто довести що підсанкційні особи підпадають під критерії, вказані в Законі «Про санкції» (наприклад, сприяють агресії рф проти Україні, підтримують російську владу та армію тощо).

«Таким чином, і в межах кримінальних проваджень, і в рамках механізму санкцій, основна увагу сьогодні приділяється формуванню чітких критеріїв та доказів, які б однозначно підтверджували законність відчуження російської та білоруської власності на користь України. Інакше є ризик оскарження рішень української влади в міжнародних судах, внаслідок чого нашій державі доведеться виплачувати представникам країни-агресора компенсації, що є категорично неприйнятним. Тому тривалість процесів конфіскації та стягнення активів є платою за вироблення максимально правильних підходів та процедур», - підсумував Дмитро Жоравович.