Евакуація «евака» у сірій зоні: Історія порятунку без права на помилку

Цей виїзд не передбачав імпровізацій. Завдання було стандартним - забрати пораненого та повернутися. Але в сірій зоні класичних сценаріїв не існує. Один вибух перекреслив план евакуації й змусив екіпаж прикордонників боротися вже не лише за життя побратима, а й за власне.

Сіра зона. Болото. Відкрита посадка без укриття. Ворог поруч. І рішення, від яких залежить життя.

Після ворожого удару рахунок пішов на секунди. Під загрозою повторних обстрілів і роботи ворожих безпілотників прикордонники діяли швидко й злагоджено - так, як навчає фронт і як вимагає побратимство. Саме ці перші хвилини стали вирішальними для подальшого порятунку.

Так почалася одна з найнебезпечніших евакуацій прикордонників у сірій зоні - історія, в якій холодна голова, побратимство й рішучість стали сильнішими за страх…

Екіпаж евакуації прикордонників бригади «Помста» Луганського прикордонного загону виконував бойове завдання з вивезення пораненого із сірої зони, коли потрапив під ворожий удар. Після вибуху поранення отримав один із членів екіпажу. Попри власну контузію та постійну загрозу повторних обстрілів і роботи ворожих безпілотників, помічник водія пікапа з позивним Бабай негайно наклав турнікет тяжко пораненому побратиму та почав відтягувати його з відкритої місцевості. Без укриттів і без можливості швидкої евакуації він понад кілометр тягнув пораненого до найближчої посадки, розуміючи, що зволікання може коштувати життя..

Далі - ніби кадри з кінофільму, тільки засновані на реальних українських подіях сучасної війни.

Після детонації стало зрозуміло: ситуація критична.

Одна кінцівка була відірвана, друга - зламана. Турнікет накладався миттєво. Бабай додає:

Координацію подальшої операції з порятунку взяв на себе заступник начальника застави з позивним Коп, який перебував на зв’язку з екіпажами та коригував їхні дії в умовах постійної небезпеки. На допомогу вийшов другий екіпаж бригади «Помста» - водій бронеавтомобіля Грек та його помічник Кучер.

Інформацію передали керівництву. Розуміння було жорстке й чесне:

У цей час інша група вже готувалася йти на порятунок.

Координація - телефоном. Маршрут - у сірій зоні. Дорога - через болото й загородження. Місце - складне й небезпечне.

Під обстрілами вони зайшли у сіру зону, подолали заболочену ділянку й інженерні загородження, щоб забрати поранених та якомога швидше вивести їх у безпечніший район.

Разом вони повзли майже кілометр - по відкритій місцевості, без бліндажів, без укриттів.

Вони знали: якщо їх знайдуть - доб’ють…

Коли дісталися поранених, стало ясно: один - важкий, інший - з легкою контузією.

Без зайвих слів. Без зупинок. Допомогли занести в автомобіль. Розвернулися - і швидко. Щоб не засікли ворожі танки.

Далі - чітка робота всіх служб.

На хлопців уже чекала евакуаційна машина з медиками. Вони знали, що є важкий трьохсотий.  Далі було швидко. Стабпункт. Стабілізація. Госпіталь.

Це була не просто поїздка, а свідомий ризик хлопців Луганського прикордонного загону. Це була справжня «евакуація евакуації» - операція, у якій кожна секунда мала критичне значення. Завдяки злагодженим діям прикордонників поранених вдалося вчасно передати медикам, розірвавши смертельно небезпечний ланцюг подій, який міг завершитися трагедією.

Військовослужбовці кажуть, що не кожен водій так поїде. Це броня - вона повільніша і помітніша для ворога. Але вибір був очевидний. В такі хвилини вже думаєш не про себе. Думаєш, як витягнути своїх. Як врятувати їм життя.

Ця історія - не лише про евакуацію в сірій зоні. Вона про вибір, який роблять не за наказом, а за внутрішнім відчуттям відповідальності. Про рішення їхати туди, де небезпечно, повільно й помітно для ворога, бо там чекають свої. В сірій зоні, де немає гарантій, єдине, що тримає - це плече побратима і готовність їхати туди, звідки можуть не повернутися.

У таких умовах немає другорядних ролей: водій, побратим, медик, командир - кожен стає ланкою одного ланцюга порятунку. І якщо хоча б одна з них не спрацює, ціна - людське життя.

Саме завдяки злагодженості, холодному розуму й готовності ризикувати заради іншого ця «евака» завершилася не втратами, а шансом на життя. І це - той приклад служби, мужності та побратимства, який не потребує гучних слів, але заслуговує на повагу й наслідування. За цей порятунок прикордонників подано на нагородження.

Департамент комунікації МВС за матеріалами

Державної прикордонної служби України