Головний спеціаліст Верховного Суду Михайло Горак став добровольцем Національної гвардії України
У час, коли над Україною нависла загроза, вони показали, що готові служити їй, не лише дотримуючись букви закону, а й з автоматом у руках, змінивши костюм на військову форму, відмовившись від звичного способу життя. Вони довели, що можуть на полі бою захищати свою країну, її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканність та ідентичність. Ми пишаємося кожним представником Верховного Суду, хто долучився до оборони України в цей надважкий та відповідальний період, і з гордістю ділимося їхніми історіями. Герой сьогоднішньої розповіді – Михайло Горак.
До війни він працював головним спеціалістом Верховного Суду. У вільний від роботи час ходив на тренування, двічі на місяць вправлявся у стрільбі в тирі, упродовж декількох років займався боксом та кікбоксингом.
Тепер ці заняття з мирного життя, загартоване тіло і дух допомагають нашому колезі виконувати бойові завдання у складі Національної гвардії України на посаді старшого стрільця. До Нацгвардії Михайло Горак долучився добровільно, адже не міг залишатися осторонь, коли країна зазнала повномасштабного вторгнення російської армії.
Та військова справа для захисника Батьківщини не нова, зі зброєю він «на ти» ще з підліткового віку. Його батько – кадровий військовий, начальник прикордонної застави. На заставі Михайло провів усе своє дитинство. Там здійснив свої перші постріли з автомата і звідти у 15-річному віці вступив до Мукачівського військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. У ліцеї сержант Горак виконував обов’язки заступника командира взводу.
Михайло з теплотою згадує життєве кредо покійного начальника Мукачівського військового ліцею, полковника Олександра Олексійовича Гальченка: «Душу – Богові, серце – дамі, життя – державі, честь – нікому!». Саме цей напис виведений над плацом ліцею. Ці слова вкарбувалися в пам’ять багатьом випускникам закладу. Сьогодні вони актуальні як ніколи.
Під час служби в лавах Національної гвардії України Михайлові допомагає набутий у Верховному Суді досвід роботи з людьми, знання законодавства, прав та обов’язків. «Що мене найбільше вражає в цій війні – це те, що люди згуртувалися та готові йти до кінця – до перемоги. Про інший фінал цієї війни не йдеться. Я зустрів людей, які готові жертвувати собою навіть заради тих, кого вони ніколи не знали, тільки тому, що вони українці і прагнуть бути вільними, як ті, хто багато років стояв за волю і незалежність України», – ділиться Михайло Горак.
Дякуємо колезі за його службу та бажаємо якомога швидше повернутися з перемогою!