Історія нацгвардійця з Миколаєва на псевдо "Чорний"

«Я тут, бо не можу інакше. Це моя земля. Мої побратими. Мій вибір», – ці слова належать воїну 19-го Миколаївського полку Національної гвардії України на псевдо Чорний. Його історія – про вибір, який роблять лише сильні, і про надію, яка тримає навіть у найтемніші моменти.

На початок повномасштабного вторгнення хлопець проходив строкову військову службу. Разом із побратимами став на захист Миколаївщини, виконував завдання з оборони та охорони державних об’єктів. В час, коли Миколаїв запалав у вогні війни, він зробив свій вибір, як і більшість строковиків – став на захист міста.

Після того, як ворога було вибито з Миколаївщини, Чорний підписав контракт, пройшов курс бойової підготовки, бойове залагодження, після чого вирушив на ротацію добровольцем. Без примусу, без сумнівів. Лише з вірою в те, що ця боротьба — його особиста відповідальність.

На війні є миті, які змінюють людину назавжди, у Чорного це був день, коли вся його група потрапила під обстріл на Донецькому напрямку.

Після цієї ротації нацгвардійця Чорного нагородили відзнакою Миколаївської обласної військової адміністрації «Святий Миколай Чудотворець».

Для багатьох мир — це лише слово. Але для гвардійця це мета. Це чисте небо, тиша, відсутність втрат. Після перемоги воїн мріє про прості речі: здобути освіту, повернутися до мирного життя і нарешті, приділяти більше часу своїй сім’ї. Війна навчила його, наскільки важливі ті, хто чекає на тебе вдома.

Історія Чорного — це не історія про війну. Це історія про людяність. Про силу духу. Про те, що справжні герої — це не ті, хто не боїться, а ті, хто діє попри страх.

Національна гвардія України