Калкан – рекордсмен за плодючістю або особливості відкладання ікри риб

У зв’язку з великими втратами майбутнього потомства під час розвитку на ранніх стадіях життєвого циклу у риб виникло ряд пристосувань, які забезпечують виживання того чи іншого виду.

Так, одні види риб після нересту не проявляють турботи про нащадків, відкладаючи велику кількість ікри, щоб збільшити ймовірність виживання мальків.

Ті ж риби, які оберігають ікру, відкладають її у невеликій кількості. Наприклад, нерест судака відбувається у спеціальних гніздах, які завчасно починають готувати самки. Гніздо оточують гілки і коріння, які будуть захищати ікру від любителів легкої наживи.

Сонячний окунь також стає дуже агресивним на період нересту. Кожен самець займає певну територію і вириває в ґрунті ямку глибиною до 5 см. Після цього він підганяє до гнізда самку і після ікрометання сторожує кладку.

Ікрометання у риб буває одноразовим – протягом декількох хвилин (щука, окунь, плітка) або порційним – відкладання ікри окремими порціями з інтервалами від декількох днів до 2-3 тижнів (лин, плоскирка, карась). При цьому одні і ті самі види риб у різних кліматичних умовах відкладають ікру по-різному. Лящ, наприклад, у південних районах нереститься порційно, а в північних – одноразово.

Залежно від місць відкладання ікри представників іхтіофауни наших водойм можна умовно поділити на:

- літофілів – роблять кладку ікри на відкритий ґрунт, глину та каміння (білизна, головень, рибець, підуст, йорж, деякі бичкові);

- фітофілів – відкладають ікру на рослини і водорості (сазан, лящ, плітка, окунь, краснопірка, лин, щука, сом, карась сріблястий);

- пелагофілів – нерестяться у середніх шарах води, розвиток ікринок відбувається у плавучому стані (чехоня, оселедець, тюлька, рослиноїдні);

- остракофілів – відкладають ікру в під зяброву порожнину двостулкових молюсків (гірчак);

- псамофілів – нерестяться у водоймах з піщаним дном і відкладають ікру на пісок (бичок-пуголовочок Браунера).

Кількість ікри, яку відкладає самка риби, у різних видів різна. Так, рекордсменом наших водойм за плодючістю є калкан, самка якого під час нересту може відкласти до 13 млн ікринок.

Водночас самки кефалі (лобаня) відкладають до 7 млн ікринок, глося – до 2,5 млн, коропа і верховодки – до 1,5 млн, білуги і пеламіди – до 1 млн, севрюги – до 630 тис., струмкової форелі – до 600 тис., судака – до 400 тис., осетра руського – до 350 тис., лина, окуня, чехоні і карася – до 300 тис., краснопірки – до 230 тис., щуки і головня – до 200 тис., ляща – до 140 тис., рибця і в’язя – до 130 тис., сома і плоскирки – до 110 тис., синця і марени звичайної – до 100 тис., плітки – до 80 тис, стерляді – до 70 тис., підуста – до 30 тис.

У більшості риб запліднення ікри зовнішнє. Тому й для ікринок, й личинок риби в природі існує багато небезпек. Так, значна кількість ікри не запліднюється через відсутність необхідних умов. Частину її зносить течія, поїдають риби, земноводні, птахи, комахи та інші тварини. Дослідами встановлено, що з ікринок, відкладених самкою коропа, 97% мальків не досягає трирічного віку, причому 93% гине протягом перших 7-10 діб. Це пояснюється тим, що ранній період життя у риб, як і в інших тварин, найбільш вразливий. Підраховано, що у деяких риб статевозрілою стає тільки одна особина з тисячі мальків.

Слідкуйте за перебігом нересту водних мешканців у соціальній мережі Facebook та підписуйтесь на телеграм-канал Держрибагентства.