Минь – унікальний вид риби для вирощування в аквакультурі з високим ринковим потенціалом

Спроби вирощування миня – прісноводного виду тріски, який здавна цінується за чудові смакові якості, – виявилися непростим завданням. Однак низка багатообіцяючих наукових розробок може допомогти вивести цей вид на рівень масового виробництва.

Минь (Lota lota) зустрічається у річках і озерах північних регіонів Європи, Азії та Північної Америки. З усіх тріскоподібних риб це єдиний вид, який перейшов до прісноводного способу життя. Хоча цей вид мешкає у прісних водах, він має багато характеристик життєвого циклу своїх морських родичів, зокрема високу плодючість (до 3 млн ікринок), пелагічні личинкові стадії і потребу у дуже низьких температурах для нересту.

Минь здавна високо цінувався в Європі та інших країнах, але зараз його можна знайти лише на ексклюзивних нішевих ринках. М'ясо миня за текстурою схоже на м'ясо тріски та пікші, але з більш солодким смаком, що нагадує смак омара, а його печінка та ікра вважаються делікатесами у кулінарних колах.

За останнє століття популяції миня зазнали різкого скорочення як в Європі, так і в Північній Америці – насамперед через браконьєрський вилов, деградацію середовища існування, забруднення води та вплив інвазивних видів. У природі минь нереститься при температурі води нижче 2°С, як правило, раз на рік і у водоймі в якій він народився. Як наслідок, тенденції зміни клімату будуть особливо проблематичними для багатьох диких популяцій цього холодолюбного виду.

Нерест в умовах неволі

Дослідження, спрямовані на відновлення та відтворення популяцій миня, прогресували в Північній Америці та Європі протягом кількох десятиліть, що дозволило розробити протоколи інкубації для отримання мальків з метою проведення природоохоронних заходів. Як і у випадку з багатьма іншими видами риб, з'явився інтерес до адаптації цих методів для комерційної аквакультури і наразі дослідження проводяться у таких країнах як Китай, Польща, Угорщина, Німеччина, Швейцарія, США. Комерційні інкубатори/риборозвідні, що виробляють мальків миня, працюють у Бельгії та Німеччині, новий об'єкт запускається також у штаті Вашингтон (США).

Деякі з перших досліджень нересту миня у неволі були проведені в Чехословаччині у 1980-х роках. Результати опубліковано в регіональних журналах чеською та словацькою мовами. Дослідники оцінили спонтанний та індукований гормонами нерест плідників миня, виловленого в дикій природі, і виявили, що застосування аналога гонадотропін-рилізинг-гормону лосося (sGnRHa) призводило до 100% овуляції, але самостійний (не індукований гормонами) нерест також відбувався у 55-65% самок.

Рибам, ікра яких ще не овулювала та яким дали можливість нереститися самостійно, згодом вводили ін'єкцію, і вони віднерестували з часткою від 43% до 57%. Найвищі показники виживання ембріонів у цих експериментах (до 84%) були отримані від самиць, які були гормонально індуковані без можливості самостійного нересту.

Детальніше мовою оригіналу у статті «The pioneers seeking to put the burbot on «the main stage of commercial aquaculture» або переклад статті українською мовою «Першопрохідці прагнуть вивести миня на «головну сцену комерційної аквакультури».