Ольга Ступак висвітлила проблемні питання у встановленні фактів народження і смерті на непідконтрольній Україні території
Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак взяла участь у дискусії на круглому столі з питань реєстрації народжень та смертей, які відбулися на територіях поза урядовим контролем. Захід, що відбувся 21 грудня 2021 року, організували ГО «Десяте квітня», БФ «Право на захист» та Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН).
У вітальному слові старший офіцер із захисту УВКБ ООН в Україні Крістоф Бо відзначив, що уряд України зробив певні кроки для полегшення реєстрації народжень і смертей на непідконтрольних Україні територіях. Зокрема, він сказав про запроваджену у 2016 році процедуру спрощеної реєстрації таких фактів у судовому порядку. Однак зауважив, що все одно вона вимагає часових та фінансових ресурсів (у тому числі сплати судового збору тощо).
Представник УВКБ ООН поінформував, що до запровадження карантинних обмежень українське свідоцтво про народження отримували 50 % дітей, народжених на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), але після таких обмежень ця цифра суттєво скоротилась, і сьогодні кількість народжених на цих територіях дітей, які не отримали українське свідоцтво про народження, сягнула 72 тис. Відсутність реєстрації народження означає позбавлення доступу до медичних, освітніх та інших державних послуг.
Також Крістоф Бо зазначив про важливість доступності реєстрації народжень і смертей для мешканців територій поза урядовим контролем, оскільки такий доступ, крім іншого, сприяє реінтеграційним процесам.
Перший заступник голови профільного Комітету Верховної Ради України Максим Ткаченко сказав, що сотні батьків, які проживають на згаданих територіях, але зберегли громадянство України, бажають, щоб таке ж громадянство отримали їхні діти. Проблеми, з якими стикаються такі громадяни, необхідно розв’язати.
Він звернув увагу на лист КЦС ВС від 22 квітня 2021 року № 985/0/208-21(див. тут), у якому роз’яснено, що для встановлення в судовому порядку факту народження / смерті на тимчасово окупованій території не потрібно попередньо отримувати відмову в проведенні реєстрації від відділу державної реєстрації актів цивільного стану. «Це, звичайно, не вирішення проблеми загалом, однак така позиція суддів значно спрощує і пришвидшує процес оформлення документів», – сказав Максим Ткаченко.
Одне з питань, яке активно обговорювали на круглому столі, – сплата судового збору у справах про встановлення факту народження / смерті на непідконтрольній території.
Ольга Ступак зазначила, що позиція Верховного Суду залишається незмінною з 2018 року: зміст п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не дозволяє тлумачити його так, що заявники в подібних справах звільняються від сплати судового збору в силу закону. Але у ст. 8 зазначеного Закону передбачена можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Вона зауважила, що адвокати та юристи мають роз’яснювати це громадянам, а також сказала про доцільність розроблення стандартних форм відповідних клопотань.
Суддя КЦС ВС розповіла, що суди активно застосовують положення згаданої статті, однак суд не може звільнити заявника від сплати судового збору з власної ініціативи. Для цього необхідне відповідне клопотання заявника. Вона пояснила, що для суду не має значення, яка особа звернулася до нього, за встановленням якого факту, де вона проживає, чому приїхала до того чи іншого суду. «Для суду всі учасники процесу рівні. Тому в справах про встановлення фактів народження і смерті на тимчасово окупованих територіях стандарти доказування залишаються тими самими, що й для всіх інших категорій справ», – сказала Ольга Ступак.
Також доповідачка наголосила на необхідності завершення розробки та впровадження найближчим часом адміністративної процедури реєстрації фактів народження і смерті громадян на непідконтрольній Україні території, оскільки це функція органів виконавчої влади.
Учасники заходу говорили про дуже велику кількість потенційних звернень до суду щодо встановлення таких фактів. Зокрема, представник офісу моніторингової місії ООН з прав людини Євген Шацький зазначив, що це зумовлює велике навантаження на суд, така функція не притаманна суду. Тому в моніторинговій місії вважають за необхідне запровадити на відповідних територіях адміністративну процедуру реєстрації народження / смерті.
Ольга Ступак зазначила, що, безумовно, судова влада виконає покладену на неї в цій частині функцію, хоча процедура й не настільки складна, що потребує саме судового розгляду. Відповідно органи виконавчої влади цілком могли б дати оцінку документам, які надаються на підтвердження факту народження чи смерті особи. Натомість сьогодні виходить, що відповідальність за встановлення зазначених фактів покладається на суд, а органи РАЦС лише виконують судові рішення.
Доповідачка звернула увагу й на деякі процесуальні питання, що виникають під час розгляду відповідних справ. Зокрема, коли судді КЦС ВС відвідували м. Святогірськ (Донецька обл.) у жовтні цього року (див. тут), у їхніх колег із першої інстанції було таке питання. Якщо учасник процесу особисто відвідував суд і суддя встановив його особу, чи може суд надалі проводити засідання в онлайн-режимі, якщо цей учасник перебуває на непідконтрольній Україні території. Відповідь ніби очевидна, але доцільно належним чином удосконалити процесуальний закон.
На заході було презентовано результати дослідження стану доступу до правосуддя для мешканців тимчасово окупованої території АР Крим, підготовленого ГО «Десяте квітня». В ньому, зокрема, порушено питання навантаження на суддів Херсонської області після прийняття Закону України від 4 березня 2021 року № 1319-IX, яким визначена підсудність справ громадян, що мешкають у Криму, судам Херсонської області. Це створює додаткове навантаження на суддів і впливає на строки розгляду справ.
Ольга Ступак зауважила, що питання браку суддівських кадрів та надмірного навантаження на суддів дуже наболіле, але найближчим часом цю проблему вирішити навряд чи вдасться. Разом із тим вона звернула увагу, що хоч навантаження на суддів Херсонської області й дуже велике – 1,6 тис. справ і матеріалів (за результатами 2020 року), відповідний показник для суддів Печерського районного суду м. Києва становить 3,5 тис. «Це надзвичайно велике навантаження», – наголосила суддя КЦС ВС.
Тому вона порадила адвокатам і юристам використовувати електронний суд, а також сказала про можливість розгляду певних справ у порядку окремого провадження, що значно пришвидшує вирішення спору. Наприклад, за такою процедурою можуть розглядатися справи про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя з одночасним поданням угоди про визначення місця проживання дитини, і не потрібно буде чекати рік до отримання судового рішення.
Але ще краще, коли спір вирішується в позасудовому порядку. «Нам потрібно змінювати підходи. В усіх цивілізованих країнах державна послуга із судового вирішення спору є вартісною, тому розвиваються альтернативні способи вирішення спорів», – зазначила Ольга Ступак і додала, що коли це можливо, то спір треба вирішити мирним шляхом. Але якщо людина вже прийшла до суду, то є інститути вирішення спору за участю судді, укладення мирової угоди та інші, якими також можна і треба користуватися.
Наприкінці заходу Ольга Ступак відповіла на запитання учасників. Зокрема, Євген Шацький поцікавився, чи можна при розгляді справи за загальною процедурою подати заяву про звільнення від судового збору через електронний суд.
Ольга Ступак зазначила, що електронний суд – це лише форма комунікації із судом: обмін процесуальними документами в електронній формі, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо. Але така комунікація значно прискорює процес. Наприклад, ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач може отримати в електронному кабінеті через дві секунди після її направлення судом і одразу реагувати на неї. Заява про звільнення від сплати судового збору – це один із процесуальних документів, який може бути поданий до суду.
