«Під час бою всі знали: якщо працює «Лєнка», то у ворога немає шансів», - лютівець Павло Пелих
Позиція кулеметника одна з найважчих: він стримує натиск ворога, прикриває побратимів і не дає ворогу жодного шансу. Павло Пелих — боєць штурмового батальйону бригади Нацполіції «Лють» полку «Луганськ». Він воював у Курдюмівці, Часовому Яру та Торецьку. Про свій бойовий шлях, кулемет «Лєнку», побратимів та втрату обох ніг — розповідає сам герой.
До війни Павло Пелих працював помічником чергового у відділку поліції в Запоріжжі. Досвіду роботи з кулеметом не мав, але після вступу до бойового підрозділу швидко опанував цю складну зброю:
Після бойового злагодження свій перший бойовий досвід поліцейський здобув у Курдюмівці, що на Донеччині. У бою колеги дали Павлу псевдо Білий.
А ще Білий знає, як долати страх перед виходом на бойове завдання. Каже, головне вижити, зберегти товаришів і, звісно, виконати бойове завдання.
Своє перше й важке поранення Білий отримав під час виконання одного з бойових завдань у Торецьку:
На перше поранення Павло не звернув уваги й продовжив рух, а коли влучили вдруге і втретє – зовсім відстав від хлопців. Довелося залишити набої, а потім і кулемет:
Боєць залишився без рації, тож добиратися до своїх йому довелося самотужки. Першої ночі вилізти з підвалу не міг – літали ворожі дрони. Другої – зрозумів, що не можу ані йти, ані повзти. Рухався на колінах.
Через крововтрату Павло погано орієнтувався. Він думав, що сплутав напрямок і рухався у бік ворога, але потім опанував себе. Попри біль та холод поранений боєць відчував велику спрагу. Аби вижити, шукав воду на покинутих позиціях та пив дощову воду з металевих парканів, які покрутило від вибухів. Думки про дружину, сина, матір додавали бійцеві сили й допомагали рухатися вперед.
Пораненого бійця евакуювали, на той момент він навіть не здогадувався, що лікарі скажуть ампутувати ноги:
Після того, як Павла прооперували, він не знав, що робити та як жити далі. Рухатися вперед та не здаватися йому допомогла сім’я. Для них просто було важливо, що він залишився живий.Поліцейський має бажання після відновлення знову повернутися до побратимів. Добре розуміє, що на нуль чи у стрілковий бій не піде, але готовий робити щось інше. А поки боєць вчиться ходити на протезах:
Департамент комунікації МВС за матеріалами НПУ