Позови Фонду до пов’язаних осіб банку «Михайлівський», «Реал банку» та ще 15 банків - на розгляді судів цього тижня

Упродовж тижня 16-20 жовтня суди різних інстанцій розглянуть позови Фонду гарантування вкладів до пов’язаних осіб та власників 17 банків, які причетні до завдання збитків цим банкам та/або їхнім кредиторам. Це позови як у господарських, так і у кримінальних провадженнях. Зокрема:

16 жовтня на розгляді Голосіївського районного суду м. Києва - позов Фонду проти пов’язаних осіб на суму 202,2 млн грн у межах кримінального провадження, фігурантами якого є, зокрема, колишній Голова правління ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та інші його керівники, що мали вплив на його кредитну політику (справа №757/57484/18-к).

Під час виведення з ринку було виявлено, що перед визнанням Банку неплатоспроможним у ньому було здійснено низку махінацій, зокрема: виведення кредитного портфелю шляхом фіктивних проводок, придбання фіктивних прав вимоги на грошові кошти за договорами з продажу «сміттєвих» цінних паперів, видача незабезпечених кредитів фіктивним фірмам тощо. Наслідком численних маніпуляцій у банку стала його неплатоспроможність та суттєва нестача активів порівняно з вимогами його кредиторів.

Нагадаємо, наразі на розгляді судів різних інстанцій перебуває 5 позовів Фонду гарантування вкладів до осіб, причетних до доведення до неплатоспроможності ПАТ «БАНК «МИХАЙЛІВСЬКИЙ». Зокрема, на розгляді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває касаційна скарга Фонду за позовом до пов’язаних осіб банку на 742,6 млн грн (справа №910/11028/20).

Як встановлено уже під час виведення цього банку з ринку, напередодні запровадження у ньому тимчасової адміністрації ним проводилось «схемне кредитування» групи компаній для фінансування спільного неіснуючого будівництва. За всіма ознаками, ця схема була застосована саме з метою виведення активів з «Укргазпромбанку». У банку використовувались і інші схеми виведення коштів.

Нагадаємо, під час здійснення процедури ліквідації цього банку було встановлено, що основною причиною його неплатоспроможності стало надання завідомо збиткових для банку кредитів на мільярди гривень компаніям, що входили до групи компаній С. Курченка. Таким чином з Банку було виведено близько 5 млрд грн. За виявленими фактами Фонд спрямував низку заяв до правоохоронних органів, що лягли в основу відповідних кримінальних справ. Частина фігурантів оголошені в міжнародний розшук.

Зокрема, на розгляді ВАКС нині перебуває ще одна справа, на суму 4,7 млрд грн (справа №991/6214/22), - за позовом Фонду гарантування вкладів проти власника ПАТ "РЕАЛ БАНК" С. Курченка, який перебуває у міжнародному розшуку.

Нагадаємо, до визнання неплатоспроможним ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» проводив ризикову кредитну політику. Зокрема, упродовж кількох років було укладено десятки подібних між собою кредитних угод. Однотипність оформлених договорів, подібність неліквідного забезпечення, а також неповернення боржниками грошових коштів у передбачені договорами строки мають ознаки шахрайства з фінансовими ресурсами, результатом якого стало завдання значної матеріальної шкоди банку.

Нині на розгляді Господарського суду Чернігівської області перебуває ще один позов Фонду до пов’язаних осіб ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» - на 890,5 млн грн (справа № 927/252/21, що розглядатиметься 18 жовтня).

Як повідомляв Фонд, після початку виведення цього банку з ринку було виявлено, що за кілька попередніх років керівники та посадові особи банку погодили та здійснили низку кредитних операцій з пов’язаними та підставними компаніями із грубим порушенням внутрішніх процедур, а самі кредитні кошти спрямовувались на операції, що не мали економічного сенсу.

Саме через кредитування групи пов’язаних між собою компаній з банку було виведено основну частину його активів. При цьому, компанії фактично не здійснювали фінансово-господарську діяльність, основний рух коштів на їхніх рахунках відбувався між собою за договорами фінансової допомоги, переведення боргу, РЕПО, погашення відсотків за іншими кредитними договорами тощо, з подальшим переведенням в готівку. Здебільшого, кредити надавались або під заставу вкрай низьколіквідного забезпечення (товари в обороті та «сміттєві» цінні папери) або взагалі без забезпечення. Копії договорів купівлі-продажу цінних паперів та копії витягів про їхнє зберігання були підробленими, а самі цінні папери – відсутні на рахунках заставодавців.