Прокурори на захисті державних інтересів: Захищено землі поблизу Національного музею народної архітектури та побуту у Пирогові
Коментують: начальник відділу Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Іван Дутчин, прокурор відділу Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора Оксана Савицька, генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України Пирогово Оксана Повякель, заступник генерального директора Національного музею народної архітектури та побуту України Пирогово Ігор Паньків.
Органи прокуратури України активно використовують представницькі повноваження щодо захисту земель історико-культурного призначення. Прокурори послідовно та ефективно захищали інтереси держави щодо збереження земель навколо Національного музею народної архітектури та побуту України у с. Пирогів.Землі, на яких розташовані пам'ятки археології, архітектури та інші об'єкти культурної спадщини є національним надбанням народу України та відображають життя минулих поколінь, характер мистецтва та зодчества у різні культурно-історичні періоди.Однак деякі суб’єкти господарювання не полишали спроб набути право користуватися землею в зоні охоронюваного ландшафту Національного музею. Вони зареєстрували за собою право оренди на частину цих земель. При цьому не мали на це жодних правових підстав. Оскільки намагалися зробити це на підставі договору оренди, який припинено ще у 2007 році за добровільною згодою одного з цих товариств.Офіс Генерального прокурора та Київська міська прокуратура пред’явили до суду 8 позовів про скасування державної реєстрації речових прав на користування земельними ділянками площею понад 72 га.Позови прокуратури обґрунтовані не лише незаконною реєстрацією права оренди, а й тим, що відповідно до чинного законодавства ці землі є обмеженими в обороті, на них забороняється будь-яка діяльність, яка може негативно впливати на стан історико-культурних комплексів та об’єктів.Наразі рішеннями господарського суду м. Києва задоволено 6 позовів прокурора. Завдяки вжитим заходам за товариством скасовано право оренди земельних ділянок загальною площею понад 56 га. Землі повернуто територіальній громаді міста Києва.
Проте недобросовісні суб’єкти господарювання не полишають спроб набути право користуватися землями, прилеглими до території Музею. Вони ініціюють нові судові справи, які є абсолютно штучними.Протягом цього року Офіс Генерального прокурора здійснив вступ у справи за позовами товариства в інтересах держави в особі Київської міської ради. Їх розгляд триває. Товариство вимагає визнати за ним право оренди на 140 га цінних земель.Також заступник Генерального прокурора подав позов до Окружного адмінсуду м. Києва. В ньому вимагається визнати протиправними та нечинними окремі положення наказу Міністерства культури і туризму України 2007 року. А також зобов’язати відомство вчинити дії в межах його повноважень на захист Національного музею народної архітектури і побуту. Довідково: Національний музей народної архітектури та побуту України - це унікальне місце, де зібрані елементи української народної архітектури з XVII-XX століття з усіх регіонів нашої країни, де зберігаються унікальні зразки побуту декількох поколінь наших предків.Музей, якому понад півсотні років, є національною скарбницею традиційної культури Українського народу, в якому нараховують 70 тисяч цінних експонатів народної культури та архітектури і, насамперед, зодчества, дерев’яних храмів, що будувались в різні історичні періоди на етнічних українських землях.Музей належить не тільки до найбільших, але за визнанням вітчизняних і зарубіжних фахівців, і до найкращих музеїв світу під відкритим небом – так званих скансенів. Території, на яких розгорнуто експозицію Музею, та прилеглі зони мають яскраві ознаки типового українського ландшафту, що представляє природне середовище, у якому з давніх часів проживали покоління землеробів. Тому прилеглі до Музею території мають особливу етнокультурну цінність. Такі території окреслюють природний ландшафт навколо експозиції Музею та становлять виключну цінність з точки зору історії, етнології, археології та природного довкілля.