Сімейні адвокати, судді ВС та науковці за популяризацію переваг інституту режиму окремого проживання


Листопад 11
22:01 2021

8 листопада у НААУ відбувся круглий стіл на тему «Режим окремого проживання: крок до розірвання шлюбу чи можливість зберегти подружні відносини». Проведення дискусії ініціювали Комітет з сімейного права НААУ спільно із Центром з сімейного права ВША НААУ.

Спікерами заходу виступили авторка Сімейного кодексу України Зорислава Ромовська, адвокати, члени Комітетів НААУ, члени Центру сімейного права ВША НААУ, науковці, судді.

У своєму вітальному слові Голова Комітету з сімейного права Ганна Гаро зазначила, що вже майже 20 років статтею 119 Сімейного кодексу України закріплено право подружжя звернутися до суду з метою встановлення режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Однак серед українців цей режим є мало популярним через недостатню обізнаність у меті, підставах і наслідках його встановлення, а також можливо через те, що законодавче врегулювання цього інституту є не повною мірою досконалим.

Авторка Сімейного кодексу, професор Зорислава Ромовська розповіла про історію появи сепарації у світі, супротив Міністерства юстиції при запровадженні відповідної новели: “Запровадження цієї норми було та є саме про право, а не обов'язок, про можливість та свободу вибору, про гуманізацію сімейного законодавства. Критикувати СК завжди можна, але він сприяє тому, що людина ще може стати щасливою. Інститут встановлення режиму окремого проживання запроваджено в Україні, це означає зорано, сійте! Маємо усі можливості для його популяризації та вдосконалення”.

У своїй доповіді Інна Скузь розповіла у яких випадках актуально і правильно сімейній парі встановлювати між собою режим окремого проживання та які правові наслідки він несе. Адвокат наголосила, що режим сепарації був створений державою саме для збереження цілісності сім’ї та шлюбу, а також для захисту майнових прав подружжя та права на батьківство. Період карантину сприяє емоційним рішенням про розірвання шлюбу, тож цей інститут гарно працює для того, щоб сімейній парі уникнути поспішних рішень і не розривати остаточно між собою стосунки.

Анна Осадча обгрунтувала про різницю між режимом окремого проживання та розірванням шлюбу. Спікер розповіла про підстави, порядок і наслідки встановлення режиму окремого проживання, а також які права та обов’язки встановлюються для подружжя режимом окремого проживання, а які виключно у випадку розірвання шлюбу.

У своєму виступі Мар’яна Назаренко розкрила законодавчі підстави встановлення режиму окремого проживання подружжя. Доповідач пояснила, у чому різниця між небажанням і неможливістю проживати спільно. Окрім того, навела приклади підстав встановлення режиму окремого проживання в зарубіжних країнах, проаналізувала підстави звернення осіб до суду з метою встановлення режиму окремого проживання подружжя на прикладах судової практики.

Олена Кухаренко розкрила питання доказування припинення паузи та сепарації у подружніх відносинах і доказів відновлення сімейних відносин з метою припинення режиму окремого проживання подружжя, встановленого судом. “Судова практика, на жаль, відсутня. На мою думку, доказами припинення режиму окремого проживання за аналогією можуть бути докази, які збираються для позовів про встановлення фактів спільного проживання чоловіка та дружини” – зазначила спікер.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Віктор Пророк додав, що, на його думку, якщо один з подружжя заперечує проти припинення сепарації, суд повинен це враховувати, адже режим сепарації встановлюється і при небажанні продовжувати спільний побут. “Можливо, логіка режиму сепарації в тому, що він має завершитися або відновленням шлюбно-сімейних стосунків, або розлученням; режим окремого проживання не може бути безкінечним чи пожиттєвим; однак ми маємо виходити з норми закону і змісту сімейних стосунків як цивільних” – зауважив суддя.

Дмитро Бузанов вказав, що у разі встановлення режиму окремого проживання майно, яке буде придбане подружжям у період сепарації, не вважатиметься їхньою спільною сумісною власністю. Однак на практиці виникають ситуації, коли, окрім рішення суду про встановлення режиму окремого проживання, нотаріуси для нотаріального посвідчення договорів щодо нерухомого майна додатково вимагають подати копію рішення суду про визнання особистою приватною власністю одного з подружжя майна або згоду іншого з подружжя на купівлю-продаж майна.

Тетяна Водоп’ян свою доповідь присвятила процесуальним аспектам провадження у справах про встановлення режиму окремого проживання подружжя. Доповідачка зауважила, що зазначена категорія справ згідно із законом розглядається судами в порядку позовного та окремого провадження, що не завжди враховується суддями місцевих судів. Крім того, вона проаналізувала відмінності провадження справ за позовною заявою одного з подружжя та спільною заявою подружжя. Окрему увагу було приділено судовій практиці щодо підстав залишення позовних заяв без руху та обсягу доказування у справах про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

У своїй доповіді Ірина Попіка звернула увагу на те, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК суди наголошують, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. У справах про розірвання шлюбу та про встановлення режиму окремого проживання різний предмет доказування. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його збереження надалі є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини/чоловіка проживати спільно. З аналізу судової практики щодо встановлення подружжю режиму сепарації вбачається, що зазвичай причиною звернення до суду з відповідними позовами/заявами є бажання покращити сімейні відносини та зберегти шлюб. Водночас поширеною причиною звернення до суду з метою встановлення режиму окремого проживання є неможливість вирішення питання щодо розірвання шлюбу у зв’язку з вагітністю дружини або до досягнення дитиною одного року, а також через релігійні переконання. Суди зазвичай відмовляють у встановленні режиму сепарації у разі, якщо під час розгляду справи встановлюють формальний підхід звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Людмила Гриценко зробила огляд постанов ВС, у яких ішлося про режим окремого проживання подружжя (Постанова ВС від 11.11.2020 у справі № 368/1935/15-ц, Постанова ВС від 01.04.2020 у справі  № 521/16714/14-ц, Постанова ВС від 28.04.2021 у справі № 309/2630/15-ц, Постанова ВС від 27.01.2021 у справі №211/134/17). Аналіз судової практики дав можливість більш детально проаналізувати реалізацію права окремого проживання подружжя та дослідити вплив режиму окремого проживання подружжя на інші правовідносини (у тому числі сімейні та спадкові).

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак на одне з головних питань дискусії щодо непопулярності в Україні інституту окремого проживання висловила думку, що це пов'язане з питанням правової культури. Адже українці не готові до виключних форм вирішення сімейних конфліктів - або шлюб, або розлучення. “Саме тому я за обов'язкову досудову медіацію у справах про розлучення. Я ідеолог збереження сім'ї, тому свого часу я часто відмовляла у позовах про розірвання шлюбу. Тож, на мою думку, інститут встановлення режиму окремого проживання - це про можливість подумати над збереженням сім'ї і він може встановлюватися виключно на майбутнє. Я глибоко переконана, що розширення практичної реалізації інституту окремого проживання безпосередньо залежить від адвокатів, які можуть інформувати клієнтів про існування такого інституту разом з розірванням шлюбу. Адвокат має працювати в напрямі врегулювання спору, а не поглиблення сімейної кризи. Встановлення режиму окремого проживання дає нішу спокою дитині, бо тато і мама в шлюбі” – додала суддя.

Марія Менджул розповіла, що, на відміну від України (де СК містить дві статті про особливості та правові наслідки режиму окремого проживання подружжя), ЦК Франції врегульовує інститут сепарації більш детально. Позитивний європейський досвід у регулюванні правових наслідків режиму окремого проживання подружжя може бути основою для модернізації сімейного законодавства.

Марина Вітліна зазначила, що прямої вказівки у законі про заборону укладання договору про сепарацію між подружжям без звернення до суду чи нотаріуса немає, але з іншого боку, це може призвести до зловживань і порушення прав та інтересів дружини і чоловіка.

Учасники круглого столу дійшли однозначної думки про потребу популяризації переваг інституту режиму окремого проживання як засобу можливого примирення подружжя. А з метою встановлення єдиних правил реалізації інституту на практиці, спільно будуть напрацьовані відповідні методичні рекомендації для адвокатів і суддів.

Детальніше у відеозаписі заходу за посиланням.

Поділитися
Напишіть коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.
Обов'язкові поля позначені*

Популярні категорії

Останні новини

Рибна галузь втратила досвідченого фахівця своєї справи Івана Чернишука

Прочитайте повну статтю

Японія розпочала постачання Держрибагентству сучасної техніки для експлуатації меліоративних си...

Прочитайте повну статтю

«Відбиття атак ворога, сон у болоті, мороз і миші, що кусали за пальці та з’їдали їжу», – так о...

Прочитайте повну статтю

За апеляцією прокуратури до суворішого покарання засуджено хмельничанина, який ґвалтував та роз...

Прочитайте повну статтю

Керівників ДП «Антонов» судитимуть за перешкоджання законній діяльності військових, внаслідок ч...

Прочитайте повну статтю

Європарламент підтримав створення Ukraine Facility із 39 млрд євро бюджетної допомоги на 2024-2...

Прочитайте повну статтю

Єдиною дієвою стратегією Заходу проти рф має бути рішучість і єдність, — Іванна Климпуш-Цинцадз...

Прочитайте повну статтю

Інформаційний лист № 1/2024: 30+ питань платників податків щодо звітності в режимі Дія Сіті

Прочитайте повну статтю
Ми використовуємо cookies
Погоджуюсь