Спецтрибунал щодо злочину агресії: in absentia, імунітети, співпраця
Розслідувати злочин агресії складно не через брак доказів, а через процесуальні обмеження: імунітети найвищих посад, правила заочного провадження, стандарти повідомлення та передачі матеріалів. Саме ці вузли визначатимуть ефективність Спецтрибуналу.
У грудні у Львівському державному університеті внутрішніх справ відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Теоретико-прикладні проблеми правового регулювання в Україні». Член Ради Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу Ірина Гловюк представила доповідь «Деякі питання провадження за статутом Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України».
Спікерка нагадала про ратифікацію 15 липня цього року Угоди України з Радою Європи про створення Спеціального трибуналу (підписано 25.06.2025). Вона звернула увагу на законодавче забезпечення співпраці України з Трибуналом. Мін’юст повідомляв, що Уряд підтримав проект законодавчих змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів та Закону «Про прокуратуру». Зміни стосуватимуться передачі кримінальних проваджень до Трибуналу, виконання його запитів і проведення процесуальних дій. Центральними органами співробітництва визначаються Офіс Генпрокурора (на стадіях розслідування і судового розгляду) та Міністерство юстиції (на стадії виконання рішень), а Генеральному прокурору пропонується надати повноваження щодо передачі проваджень, інформації та доказів.
І.Гловюк повідомила, що за Статутом Трибунал розслідує та розглядає справи щодо осіб, які несуть найбільшу відповідальність за злочин агресії проти України, а юрисдикція ґрунтується на територіальній юрисдикції України. Злочин агресії визначено як планування, підготовку, ініціювання або вчинення акту агресії особою, здатною фактично контролювати або керувати політичними чи військовими діями держави, якщо акт за характером, тяжкістю та масштабами є грубим порушенням Статуту ООН.
Також спікерка звернула увагу на існуючі процесуальні обмеження. Посадове становище не звільняє від кримінальної відповідальності, однак якщо обвинувальний акт стосується глави держави, глави уряду або міністра закордонних справ, суддя досудового провадження не затверджує його і наказує зупинити провадження, доки ця особа не припинить обіймати посаду або доки Трибуналу не буде подано відповідну відмову.
Окремий блок доповіді стосувався прав учасників і заочного провадження (in absentia). У статті 19 Статуту права під час розслідування поділено на загальні гарантії та додаткові права для випадків, коли особу допитують прокурор або національні органи. In absentia можливе, коли цього вимагають інтереси правосуддя, за умови однозначної відмови особи бути присутньою або якщо вжито всіх розумних заходів для її явки та інформування. Гарантіями визначаються належне повідомлення, залучення захисника та повторний розгляд справи. Водночас у Правилах процедури і доказування слід деталізувати інтереси правосуддя, критерії допустимості форм повідомлення та питання заяви про згоду з вироком або відмову від права на повторний розгляд і строки подання.
Переглянути презентацію доповіді І.Гловюк можна за посиланням.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.