Строки давності в кримінальному праві
Строки давності в кримінальному праві відіграють таку ж роль, як наприклад у цивільному праві (позовна давність). Це встановлений законом період часу, протягом якого може бути розпочата та здійснюватися юридична (судова) процедура, зокрема, кримінальне переслідування особи.
Чому існують строки давності
Основні ідеї, чому в законодавстві існують строки давності, такі[1]:
Якими є строки давності в кримінальному праві
Згідно зі ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули строки:
Строк давності
Вид кримінального правопорушення*
2 роки
Проступок, за який не передбачено покарання у виді обмеження волі
3 роки
Проступок, за який передбачено покарання у виді обмеження волі
3 роки
Нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі не більше 2 років
5 років
Інший нетяжкий злочин (основне покарання – штраф не більше 10 тис. нмдг, або позбавлення волі не більше 5 років)
10 років
Тяжкий злочин (основне покарання – штраф не більше 25 тис. нмдг, або позбавлення волі не більше 10 років)
15 років
Особливо тяжкий злочин (основне покарання – штраф більше 25 тис. нмдг, або позбавлення волі більше 10 років)
* віднесення злочину чи проступку до певного виду – здійснюється згідно зі ст. 12 КК, за ознакою максимального покарання, передбаченого санкцією частини статті КК
Перебіг давності
Давність розпочинає свій перебіг з моменту вчинення кримінального правопорушення (коли воно вважається закінченим) і протікає аж до набрання вироком законної сили.
Тобто в період перебігу строку давності включаються:
Перевірка строків давності
Перевірка, чи не минули строки давності – один з елементів правової процедури, що застосовується слідчим, прокурором або судом на відповідній стадії кримінального провадження.
Законом передбачено строки, що переривають та зупиняють давність.
Якщо особа вчинила новий злочин (за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років), строк давності переривається – тобто починає обчислюватися спочатку (ч. 3 ст. 49 КК).
Якщо особа ухилилася від розслідування і суду – строк давності зупиняється, і відновлюється після з’явлення особи або її затримання (ч. 2 ст. 49 КК).
Таким чином, слідчий, прокурор на стадії досудового розслідування, суд першої інстанції – на стадії підготовчого судового засідання чи судового розгляду, апеляційний суд на стадії апеляційного провадження – перевіряють, чи не минули строки давності за правопорушенням, та приймають відповідне передбачене законом рішення.
Щодо того, які саме рішення приймають прокурор або суд, якщо строки давності спливли, поговоримо в наступній статті.
[1] У науці існують й інші погляди щодо сутності та мети давності.
Олексій КРАВЧУК
суддя-спікер Вищого антикорупційного суду
доктор юридичних наук, професор
