Суд підтримав позицію податківців щодо правомірності збільшення сум грошових зобов`язань

Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

При цьому  платник податків набуває статусу податкового агенту у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід (купує товар, замовляє послугу, виплачує заробітну плату) у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі (наприклад, бартер).

Отже, у спірних правовідносинах суди попередніх інстанцій установили, що єдиним документальним підтвердженням оціночної вартості проданого автомобіля Mercedes-Benz GLC 250 d4MATIC Coupe, реалізованого товариством фізичній особі ОСОБА_1, є його балансова вартість на дату продажу, яка за відомостями підприємства складала 1 491 547,56 грн (без податку на додану вартість). Відтак, відчуження транспортного засобу товариством на користь фізичної особи за ціною 100 000 грн (без податку на додану вартість) свідчить про те, що позивач надав ОСОБА_1 додаткове благо у вигляді суми знижки від звичайної вартості товару, індивідуально призначеної для такого платника податку.

 З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки, як було зазначено вище, факт надання юридичною особою (продавцем) фізичній особі (покупцю) індивідуальної знижки є додатковим благом, який повинен включатися до загального оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися. Це зумовлює обов`язок позивача як юридичної особи (продавця) нарахувати та сплатити від імені фізичної особи (покупця) необхідні податки та збори, чого позивачем зроблено не було.

При цьому суд касаційної інстанції вважає помилковими твердження позивача про його звільнення від оподаткування на підставі положень статті 173 ПК України, з огляду на те, що, вказана норма регулює порядок оподаткування доходу саме від продажу транспортного засобу, а не доходу у вигляді індивідуальної знижки при придбанні транспортного засобу, що є предметом розгляду справи. Тому зазначена норма не є релевантною до спірних правовідносин та застосуванню не підлягає.

Отже, зі свого боку, у справі, що розглядається, факт надання додаткового блага у вигляді знижки був належним чином установлений, а балансова вартість проданого транспортного засобу значно перевищує фактичну ціну договору.

Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 320/3024/22 касаційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду  від 14.06.2023 у справі № 320/3024/22 залишено без змін.