Суд підтвердив правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень

Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, нараховані штрафні (фінансові) санкції; зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що надані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за договорами поставки, укладеними між позивачем та його контрагентом містять ряд недоліків та неточностей, як-от: не можливо ідентифікувати місце відвантаження нафтопродуктів. Також у товарно-транспортних накладних оператором не зазначено номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, не має його підпису, не зазначено об`єм, густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Касаційний суд погоджується, що з огляду на характер господарських операцій, їх склад, об`єм поставок, товарно-транспортні накладні та подорожні листи є невід`ємною частиною цих відносин, їх ненадання або недоліки в оформленні свідчать про невідповідність первинних документів вимогам Інструкції Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008 №281/171/578/155.

Судами констатовано, що позивачем надані виключно документи, які фіксують факт укладання правочинів (договори) та їх результати (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, сертифікати якості тощо). Водночас, матеріали справи не містять підтвердження фактичного виконання сторонами договірних відносин, тобто доказів вчинення певних дій у ході постачання та реалізації товарів, в тому числі про фактичний рух товарів.

Верховним Судом відзначено, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 160/14102/22 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено; постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 скасовано, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 залишено в силі.