Суд підтвердив правомірність застосування штрафу за порушення строку сплати грошового зобовʼязання
Судом касаційної інстанції підтримано позицію контролюючого органу щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, яким до платника за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу застосовано штраф у розмірі 10 % за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу в сумі 1565772,67 гривень.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, внаслідок невиконання позивачем податкового зобов`язання зі сплати податкового зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу утворилась податкова заборгованість.
За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник. Із загальних положень статті 38 Податкового кодексу України також випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Таким чином, Верховним судом наголошено, звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.
Крім того, Верховний суд звернув увагу і на положення статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк у даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Отже, Верховним Судом засвідчено, що висновки судів попередніх інстанцій про безпідставне прийняття контролюючим органом спірного рішення є помилковими.
Відтак, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 826/6809/18 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.