Судом підтверджено правомірність нарахування 16 млн грн за порушення податкового законодавства
Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду підтримано висновок суду апеляційної інстанції та позицію контролюючого органу про правомірність донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість при оподаткуванні послуг з проведення клінічних досліджень у сфері міжнародних клінічних випробувань.
Касаційним Судом зазначено, що за змістом наданих позивачем послуг останні по суті є клінічним спостереженням за пацієнтами, які приймали лікарські препарати, з метою оцінки їх безпечності та ефективності. Зібрані позивачем дані заносилися ним в індивідуальні реєстраційні картки (індивідуальні реєстраційні форми) пацієнтів, які, хоч і є результатом аналітичної роботи позивача, однак не відповідають визначенню компіляції даних (бази даних) як об`єкта права інтелектуальної власності згідно з пунктом 3 частини першої статті 433 Цивільного кодексу.
Положення договорів позивача з зарубіжними компаніями про врегулювання відносин сторін щодо інтелектуальної власності на об`єкти, які можуть бути створені під час клінічних досліджень, не дають підстав для висновку, що були створені об`єкти права інтелектуальної власності.
Касаційний адміністративний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що послуги, які надавались позивачем, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки надавались на митній території України. Також судом правильно зазначено про відсутність об`єкта права інтелектуальної власності, оскільки статтею 418 Цивільного кодексу визначено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
З системного аналізу норм податкового законодавства вбачається, що в залежності від змісту господарської операції з постачання послуг не є об`єктом оподаткування ПДВ послуги, визначені у п. 186.3 статті 186 Податкового кодексу України. У всіх інших випадках місцем постачання послуг вважається місце реєстрації постачальника, відповідно, такі послуги є об`єктом оподаткування ПДВ.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що характер послуг, які надавались позивачем нерезидентам, не дозволяє віднести їх до переліку послуг, зазначених у підпунктах «а», «в» пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу, а відтак податковим органом правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Порушення п. 201.1 ст. 201 ПК України, що полягає у не складанні податкових накладних в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації в порядку, визначеному законодавством, та є похідним від порушення щодо несплати податкового зобов`язання з ПДВ.
Позивач зобов`язаний був відповідно до приписів статті 201 Податкового кодексу України скласти та зареєструвати податкові накладні.
Відтак, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 160/8533/20 касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 16 млн грн, залишено без змін.