Тема Голодомору-геноциду надзвичайно чутлива і важлива для кожного українця.

Це страшна трагедія нашого народу. Невимовний біль та жалоба за жертвами мають об’єднувати нас як націю. Натомість останнім часом ми спостерігаємо різкі безапеляційні заяви окремих науковців щодо кількості жертв. У 2009 році Головним слідчим управлінням Служби безпеки України було порушено кримінальну справу №475 за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках. На її підставі у 2010 році Апеляційний суд міста Києва визнав Голодомор геноцидом, назвав осіб, які вчинили цей злочин, а також на підставі судової науково-демографічної експертизи назвав кількість загиблих – 3,9 млн осіб. Сьогодні низка вчених наполягає на значно більшій кількості жертв – 10,5 млн українців (9 млн 108 тис. 500 українців в УРСР та 1 млн 391 тис. 500 українців у Північно-Кавказькому краї РРСФР). Позиція Міністерства культури та інформаційної політики однозначна: некоректна дискусія з цього приводу у публічній площині – неприйнятна. Для нас стала неприємною несподіванкою вчорашня заява, опублікована на сторінці Музей Голодомору. Тим паче, що за результатами робочої наради у МКІП 30.11.2021, у якій брала участь, зокрема, директорка Музею Олеся Стасюк, була напрацьована спільна позиція, опублікована згодом на сайті Український інститут національної пам'яті https://uinp.gov.ua/.../pid-patronatom-uinp-stvoryat... МКІП наголошує: музей як науково-дослідна установа не може таврувати опонентів та оперувати оціночними судженнями. Будь-які нововиявлені дані про кількість жертв повинні бути ретельно вивчені фахівцями та в жодному разі не мають стати предметом маніпуляцій. Саме тому МКІП ініціював проведення відкритої академічної дискусії під патронатом Українського інституту національної пам’яті та за участі провідних українських і закордонних науковців. Встановлення правди про Голодомор-геноцид – справа честі держави та науковців.