У штормі реабілітації: лікар з штурвалом, компасом і гоніометром
Він капітан, який міцно тримає штурвал свого корабля. Чітко слідує своєму компасу. Впевнено повертає назад, у море, життя тих, хто зійшов з дистанції. Другий рік поспіль його очі читають карту реабілітаційних маршрутів крізь вихори буремної буденності. Він відчуває пульс кожного пацієнта і щодня мотивує пульс головної артерії - відділення реабілітації - битися в унісон.
Його шлях стати реабілітологом розпочався не з вибору професії, а з внутрішнього поклику: бажання повертати людям силу, рух і віру в себе. Все відбувалося на волонтерських засадах, коли під час проходження інтернатури з предмету ортопедія-травматологія в закладі охорони здоров’я Хмельницького, а потім роботи тутешньої міської поліклініки, потреба в реабілітації пацієнтів з травматологічною патологією стояла досить гостро.
До отримання потрібного сертифіката - лікаря фрм - Олександр Архипчук дійде лише в 2022 році. Одного місяця медику бракуватиме, аби завершити розпочату справу і здійснити свою мрію.
Зараз він практично не лікує. В нього інша місія: бути завжди поруч, пліч-о-пліч, з колегами із слушними порадами. Олександр Архипчук - завідувач реабілітаційним відділенням “Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України». В його службовому щоденнику - нотатки з нарад, стратегій, потреб. На папері суцільний інженерний план злагодженої роботи всіх членів “екіпажу”.
Ранок емпатичного Олександра Вікторовича, зазвичай, розпочинається з кави. Це маленький ритуал, який вбудовується в ритм і розпорядок дня, налаштовує його на відчуття особистого простору та стабільності в роботі. Справа медика не лише лікувати, а й надихати; спрямовувати і разом приймати рішення.
В реабілітаційному відділенні біль особливих пацієнтів давно змінився з крику душі на спокій і тишу. Тут люди заново вчаться жити, довіряти і вірити. Будувати систему, в якій кожен рух пацієнта стає перемогою, непросто. В кожному підписаному наказі відчувається турбота. В кожному кроці команди - сенс.
Розуміти пацієнтів свого відділення Олександру Вікторовичу вдається навіть з напівпогляду. Адже за його плечима - досвід бойового медика. Лікар каже, що в перший рік війни воювати було бадьоріше. Нині це суцільна битва безпілотників, які вбивають всю “романтику” війни. Робота з бійцями, додає медик, морально-психологічно важка. І додає:
“І це все мине” - філософська фраза Олександра. Лікар каже, що її сенс надихає і допомагає відновити як власні сили. так і бійців. Мовного бар’єру між персоналом і пацієнтами також не існує: всі на одній хвилі. Тут, пораненим бійцям, дозволений фронтовий сленг. Якщо ти не у віську, звертає увагу завідуючий, ти маєш допомагати війську, по-іншому ніяк.
Реабілітація - багатокомпонентний процес. Без любові до своєї справи, до пацієнтів, переконаний Олександр Вікторович, не можливо досягти поставленої мети і отримувати позитивний результат.
Основний підхід в реабілітаційному процесі - мультидисциплінарний. Окрім лікаря ФРМ, фізичного терапевта, в команді має бути обов’язково психолог, за потреби ортезист, протезист, фізіотерапевт та суміжні спеціалісти. Акцентують увагу захисників на фахівцеві з психології. Однак, далеко не всі подолали бар’єр, аби розповісти про своє, сокровенне.
Реабілітація в Україні розвивається з шаленими темпами. Завідувач каже, що серед основних завдань - втримати кваліфікованого спеціаліста не лише на місці, а й взагалі, в країні.
Носити в серці маленький ліхтарик, який світить навіть у найтемніші дні - це мати всередині тиху, вперту силу, яка не дає зупинятися ні на мить. Олександр Архипчук мріє про великий будинок в мальовничих Карпатах і завести собаку. Щоб сучасний простір став прикольним і ненав’язливим місцем відпочинку для ветеранів та їхній сімей. А поки, завідувач реабілітаційним відділенням, попри бурі і шторм неспокійного моря нашої буденності, тримається курсу корабля і разом, з особовим складом, впевнено крокують до нових перемог, до нових звершень.
Департамент комунікації МВС України