УІНП розвиває міжнародне партнерство з метою збереження пам’яті про жертв радянського тоталітарного режиму
12 листопада відбулася онлайн зустріч представників Українського інституту національної пам'яті з представниками Меморіального Фонду "Жертвам комунізму".
Серед представників VOC на заході були присутні Президент Фонду, Посол Ендрю Бремберг, керівник напрямку зв'язків з урядом Крістіна Олні та член Ради Опікунів Фонду, конгресмен, доктор Дональд Ріттер та радниця президент Фонду Марта Федорів. Зустріч відбулася за сприяння Посольства України в США.
Зі сторони Інституту в зустрічі взяли участь голова Антон Дробович та керівник напрямку міжнародної співпраці Інституту Олена Снігир. Цьому онлайн знайомству передував важливий особистий візит до Інституту доктора Дональда Ріттера та Марти Федорів, організований Українським центром безпеки та співпраці.
Меморіальний Фонд "Жертвам комунізму" визначає своєю місією - навчати майбутні покоління про ідеологію, історію та спадок комунізму, а головною метою свого існування - світ вільний від фальшивої надії, яку пропонує комунізм. Це повністю співпадає з комплексом завдань та цілями, які ставить перед собою Український інститут національної пам’яті. Поширення правди про злочини радянського комуністичного режиму, серед яких є і найважчий злочин проти людяності - вчинення геноциду проти українського народу, має стати нашою спільною справою. Майбутні покоління повинні пам’ятати правду і не мати ілюзій щодо справжньої суті радянського режиму та намірів тих, хто сьогодні називає себе його спадкоємцями.
Нагадаємо, що цьогорічний фокус інформаційної кампанії Українського інституту національної пам’яті з вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 стосується збереження та передачі історичної пам’яті про цю трагедію наступним поколінням. Це необхідно не лише для віддання шани загиблим, але й для знання - хто вчинив цей злочин і для чого це було зроблено. Пам’ятаючи минуле, ми будемо краще розуміти ворожі дії щодо нас і небезпеки, які виникають сьогодні.
Геноцид українського народу штучним голодом, спланований, організований та здійснений комуністичним сталінським режимом СРСР, був одним із найжахливіших злочинів комуністичної системи, які мали би бути засуджені на світовому рівні аналогічно злочинам нацизму. Натомість Російська Федерація сьогодні здійснює агресивну політику у сфері історичної пам’яті з метою стирання пам’яті про злочини радянського режиму, фактично, ведучи війни пам’яті та вчиняючи злочини проти історії.
Російська політика історичної пам’яті відіграє центральну роль в створенні об’єднавчої основи для російського суспільства. При цьому, згідно доповіді Міжнародної Федерації за права людини “Росія: злочини проти історії” (опублікована в червні 2021 року), російська влада “відводить історичній пам’яті про радянське минуле центральну роль в самолегітимації та побудові національної ідентичності..” а злочини радянського режиму ігноруються, або применшуються. Сьогоднішні дії російської влади у сфері політики історичної пам’яті вже набули репресивного характеру та ознак системного порушення прав людини. Серед іншого, мова йде про відмову доступу до архівів та поширення практики повторного засекречування документів, здійснення цензури, зокрема, заборона публікації досліджень на небажані для режиму теми, кримінальне переслідування істориків, громадських активістів, правозахисників тощо.
Російська репресивна політика історичної пам’яті є невід’ємною частиною агресивної політики Кремля з реставрації російської новітньої імперії, частиною якої є військова агресія Росії проти України сьогодні. Відкриті архіви радянських спецслужб в Україні є джерелом цінної інформації не лише про долі репресованих та вбитих радянським режимом людей, а також про сутність радянської держави, логіку прийняття рішень, цілі репресивної політики та мотивацію як архітекторів, так і виконавців репресивної системи. При цьому світова спільнота, як і частина українського суспільства, ще до кінця не зрозуміла цінність, важливість українських архівів та можливості, які вони відкривають.