Віддана своїй справі у пам'ять про чоловіка: історія реабілітологині МВС Катерини Маліновської

Міністерство внутрішніх справ України презентує інформаційний спецпроєкт, присвячений жінкам, які служать та працюють у підрозділах системи МВС - Національній поліції, Національній гвардії, Державній прикордонній службі, ДСНС, ДМС та ГСЦ. Спецпроєкт “Жінки МВС” - це історії жінок, які обрали службу державі, долають професійні виклики, щодня розвиваються, мають авторитет в громадах та своїх колективах і змінюють систему на краще.

Історія реабілітологині Катерини Маліновської - це історія вибору, сили й тихої відданості своїй справі. Вона почалася зовсім не так, як планувалося. Але саме війна розставила все на свої місця і показала, де її справжнє покликання.

Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення росії проти України, Катерина щойно закінчила вищий навчальний заклад. Як і багато молодих спеціалістів, вона шукала свій шлях у професії. 

Першим місцем роботи став приватний реабілітаційний центр. Однак уже через деякий час дівчина відчула, що це не те, чим вона хоче займатися. Робота не давала того відчуття сенсу, якого вона шукала.

На початку вторгнення Катерина не могла залишатися осторонь. Вона хотіла бути корисною - робити хоч щось для тих, хто боронить країну. Тож пішла працювати в одну зі столичних аптек, де разом із колегами сортувала, комплектувала та пакувала медикаменти для військових.

Їх відправляли на різні напрямки фронту, зокрема й у Маріуполь - місто, яке тоді перебувало в облозі та потребувало допомоги як ніколи. Робота була виснажливою, іноді хаотичною, але дуже важливою. Це був той період, коли кожен українець робив максимум із того, що міг. Майже рік Катерина працювала в такому режимі. І саме тоді випадок підштовхнув її до рішення, яке змінило її професійний шлях.

Вона побачила вакансію реабілітолога в Медичному реабілітаційному центрі МВС «Пуща-Водиця». Там шукали спеціаліста, який працюватиме з військовими, допомагаючи їм відновлюватися після поранень. Катерина зрозуміла - це саме те, що вона хоче робити.

З того часу минуло вже три роки. Сьогодні Катерина Маліновська працює реабілітологинею в МРЦ «Пуща-Водиця» та щодня допомагає тим, хто пройшов війну.

Її пацієнти - це військовослужбовці та рятувальники. У кожного своя історія, свої травми й випробування. Хтось відновлюється після складних операцій, хтось вчиться знову рухатися, тримати рівновагу або користуватися протезом.

Для Катерини ця робота - не просто професія. Це щоденна боротьба за те, щоб люди, які захищали країну, могли повернутися до життя. Вона багато навчається, постійно шукає нові знання, читає професійну літературу, відвідує навчання та переймає досвід міжнародних фахівців.

У 2024 року їй двічі вдалося побувати у Сполучених Штатах Америки на навчальних програмах від Protez Foundation - організації, яка допомагає українським військовим та цивільним із протезуванням. Там Катерина знайомилася з сучасними підходами до відновлення пацієнтів після ампутацій та важких травм.

Та за ці роки її життя змінилося не лише професійно. З самого початку її шлях і вибір підтримував чоловік Костя. Саме він завжди вірив у неї й підбадьорював, коли було важко.

У 2024 році Костя загинув на війні. Ця втрата стала найважчим випробуванням у її житті. Сьогодні Катерина зізнається: багато з того, що вона робить тепер – це в пам’ять про нього.

Її робота - це десятки маленьких перемог щодня. Перші кроки після травми, відновлений рух руки, повернена віра людини у власні сили.

Катерина Маліновська каже, що реабілітація - це не тільки про фізичне відновлення. Це про надію. Про те, щоб людина знову відчула, що її життя триває. І саме заради цього вона щодня приходить на роботу.

Робота реабілітолога - це не лише про знання та методики. Це ще й про величезне фізичне навантаження. Щодня Катерина працює з чоловіками, які отримали важкі травми на війні: допомагає їм вставати, підтримує під час вправ, страхує під час перших кроків після поранень. Часто це години інтенсивної роботи, що вимагають сили, витривалості та повної концентрації.

Зізнається, іноді наприкінці дня сил майже не залишається. Але витримувати такий ритм їй допомагає досвід, який вона здобула ще до війни.

Колись разом із чоловіком Костею вони активно займалися спортивним туризмом - ходили в походи, долали складні маршрути, багато часу проводили у високих горах і на природі. Саме там Катерина навчилася витривалості, терпінню та вмінню не здаватися, навіть коли дуже важко.

Сьогодні ці навички допомагають їй у роботі. Та після загибелі чоловіка у 2024 році повернутися до звичного життя було непросто. Катерина зізнається, що якийсь час навіть не знала, чи зможе знову працювати.

Робота стала болісним нагадуванням. Майже всі її пацієнтів - військові. І кожна історія поранення, кожна розповідь із фронту боляче відгукувалася всередині.

Проте саме результати пацієнтів дають їй сили продовжувати. Перші самостійні кроки після поранення, відновлений рух руки, усмішка людини, яка ще недавно не вірила, що зможе знову ходити - для дівчини це найважливіше.

Минулої весни вона зробила ще один важливий для себе крок. Уперше за два роки Катерина знову поїхала в гори. Її запросили друзі. У горах, серед тиші, вітру і довгих стежок, вона змогла на мить повернутися до спогадів про інше життя - те, яке було до великої війни. Життя, у якому поруч був її коханий чоловік.

Сьогодні для Катерини Маліновської ця робота – не просто професія. Це справа, у якій є пам’ять, біль, витримка і велика віра в людей.

Нагадаємо, 6 березня 2026 року у Києві відбувся форум «Жінки МВС: оборона, безпека, відновлення». Під час заходу Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко наголосив на важливій ролі жінок у системі МВС та подякував їм за службу, професіоналізм і стійкість в умовах війни.

Департамент комунікації МВС