Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» представляє спеціальний проєкт

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської, представляє спеціальний проєкт, створений у партнерстві з громадською організацією Gen.Ukrainian, комунікаційною агенцією Public Kitchen, фотографами Костянтином та Владою Ліберовими та Координаційним центром з психічного здоров'я при Кабінеті Міністрів України.

У короткому відеоролику українські діти звертаються до захисників, вкотре нагадуючи, як вони ними пишаються, вірять в них і чекають вдома. У простих, щемких і щирих дитячих словах лунає все, що відчувають українці до тих, хто став на захист держави. А українці –  дякують, цінують та пам’ятають.

Мета проєкту – підтримати захисників і захисниць України. Вкотре їм нагадати, що у них є тил, і цей тил – десятки мільйонів людей. І серед них багато маленьких українців, що стали учасниками або свідками травматичних подій війни, втратили батьків, втратили дім, але не втратили віру та любов. І в них стане сил, щоб поділитись цим з тими, хто залишив все і пішов боронити Україну.

До проєкту були залучені діти з різних міст України, а також ті, що пройшли психологічну реабілітацію в таборі Gen. Ukrainian. Всі вони пережили травматичні події війни – стали свідками вбивств, пережили бомбардування, обстріли, перебували в окупації, зазнали насильства, переживають втрату батьків. Діти у ролику відповідають на одночасно складні та прості питання: Що для тебе Україна? Герой – це хто? Що для тебе ЗСУ? Про що ти мрієш? Що будеш робити в День Перемоги? Що ти хочеш сказати військовим?

Відеозаписи з відповідями було передано українським фотографам Костянтину та Владі Ліберовим. Подружжя з самого початку російського повномасштабного вторгнення в Україну фільмує події війни в найгарячіших точках. Фотографи відправились до українських військових та медиків, що працюють на східному та південному напрямках, щоб показати їм звернення дітей та зафіксувати емоції наших захисників та захисниць. Але найголовніше – дати підтримку військовим тут і зараз під час виконання складних бойових ситуацій, показати, що діти розуміють, що відбувається, захоплюються військовими, розуміють масштаб щоденних зусиль і мріють, щоб всі вони повернулись додому. 

У короткому відеоролику українські діти звертаються до захисників, вкотре нагадуючи, як вони ними пишаються, вірять в них і чекають вдома. У простих, щемких і щирих дитячих словах лунає все, що відчувають українці до тих, хто став на захист держави. А українці –  дякують, цінують та пам’ятають.

Мета проєкту – підтримати захисників і захисниць України. Вкотре їм нагадати, що у них є тил, і цей тил – десятки мільйонів людей. І серед них багато маленьких українців, що стали учасниками або свідками травматичних подій війни, втратили батьків, втратили дім, але не втратили віру та любов. І в них стане сил, щоб поділитись цим з тими, хто залишив все і пішов боронити Україну.

До проєкту були залучені діти з різних міст України, а також ті, що пройшли психологічну реабілітацію в таборі Gen. Ukrainian. Всі вони пережили травматичні події війни – стали свідками вбивств, пережили бомбардування, обстріли, перебували в окупації, зазнали насильства, переживають втрату батьків. Діти у ролику відповідають на одночасно складні та прості питання: Що для тебе Україна? Герой – це хто? Що для тебе ЗСУ? Про що ти мрієш? Що будеш робити в День Перемоги? Що ти хочеш сказати військовим?

Відеозаписи з відповідями було передано українським фотографам Костянтину та Владі Ліберовим. Подружжя з самого початку російського повномасштабного вторгнення в Україну фільмує події війни в найгарячіших точках. Фотографи відправились до українських військових та медиків, що працюють на східному та південному напрямках, щоб показати їм звернення дітей та зафіксувати емоції наших захисників та захисниць. Але найголовніше – дати підтримку військовим тут і зараз під час виконання складних бойових ситуацій, показати, що діти розуміють, що відбувається, захоплюються військовими, розуміють масштаб щоденних зусиль і мріють, щоб всі вони повернулись додому.