Її місія - дати іншим шанс на життя: історія поліцейської евакуаційного підрозділу «Білий янгол» Анастасії Трубнікової

У межах інформаційного спецпроєкту “Жінки МВС”, присвяченого жінкам, які служать та працюють у підрозділах системи МВС, представляємо історію поліцейської евакуаційного підрозділу «Білий янгол» Анастасії Трубнікової.

Щодня, ризикуючи власним життям під обстрілами та атаками дронів, вона робить те, що для інших здається неможливим - рятує людей там, де небезпека стала щоденною реальністю. Поліцейська евакуаційного підрозділу «Білий янгол» Анастасія Трубнікова поєднує в собі професіоналізм парамедикині, витримку рятівниці та людяність поліцейського офіцера громади. Її служба - це приклад зразкової поведінки, рішучості та відданості присязі.

Анастасія народилася та виросла в місті Краматорськ Донецької області. Закінчила Краматорську загальноосвітню школу №3 у 2017 році. Вона з дитинства мріяла про службу в поліції, тож вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ.

Повномасштабне вторгнення росії на територію України Анастасія Трубнікова зустріла в Маріуполі, де навчалась у Маріупольському центрі первинної професійної підготовки «Академія поліції» Донецького державного університету внутрішніх справ на співробітника ізолятора тимчасового тримання. У блокадному місті вона разом із колегами заступала на чергування, допомагала людям: доставляла продукти, одяг і взуття для родин з дітьми та дорослих, які залишилися без нічого. Допомагала пораненим. Коли закінчились турнікети, брала підручні тканини, щоб зупиняти масовані кровотечі.

Вибравшись з оточення, 16 березня 2022 року Анастасія прибула на службу до рідного Краматорська. У 2023 році здобула кваліфікацію парамедика, а в 2024-му - долучилась до складу евакуаційних груп «Білий янгол». Поліціянтка не тільки евакуює людей з лінії вогню, але й надає першу допомогу пораненим як парамедикиня. У складі екіпажу вона здійснює евакуації цивільного населення в найгарячіших точках району: Лиманська громада, Костянтинівка, селище Олексієво-Дружківка, село Андріївка. Часто це відбувається в умовах активних бойових дій, під звуки обстрілів та дзижчання дронів.

Як один із найстрашніших днів Анастасія згадує обстріл селища Ярова 9 серпня 2025 року. Ворог вдарив бомбою по місцю, де люди отримували пенсії. Загинули 25 осіб, ще 18 зазнали поранень. Поліцейські дивом не застали цю атаку - у той момент вони вже виїхали з Ярової, евакуюючи групу мешканців. Доставивши громадян до безпечного місця, вони повернулися назад у Ярову на допомогу.

Коли машина вже була повна людей, «Білі янголи» почули дзижчання -  наближався FPV-дрон на оптоволокні. Автомобіль швидко сховали - і вчасно: дрон вдарив в дорогу неподалік. На виїзді з селища з’явився ще один дрон, але поліцейським вдалося його оминути. Проте місія Анастасії не закінчується на тому, щоб просто висадити людей у безпечному місці. Вона ще довго перебуває поруч з евакуйованими та надає психологічну допомогу. Навіть через тривалий час вона підтримує з ними зв’язок: ті телефонують, розповідають, як влаштувалися.

До останньої можливості поліціянтка разом з колегами вивозили людей з Сантуринівки - району Костянтинівки, наближеного до фронту. Інші туди вже не заїжджали.

Ворог безжально атакує евакуаційників разом із цивільними. Небезпека кожного дня чатує на Анастасію, але вона не боїться брати на себе відповідальність у найкритичніші моменти. Її місія - не просто вивезти людей, а дати їм шанс на життя.

Дівчина не раз потрапляла під обстріли: у Костянтинівці, щоб сховатись від дрону, довелось стрибати через паркан, у Дружківці екіпаж виконував завдання під звуки КАБу, а в рідному Краматорську Анастасія ховалась від загрози влучання шахеду.

За словами Анастасії, ці ситуації вже для них буденні і те, що для когось - жах, для неї - щоденна робота, що дає сенс жити. Її велика підтримка - рідні та колектив, які завжди тримаються на позитиві. Виїжджаючи на евакуації дітей, екіпаж має з собою іграшки. 

За свою віддану службу Анастасія була нагороджена відзнакою від Міністерства внутрішніх справ України.

У межах проєкту МВС «Голоси дитинства» захисниця озвучила казку, що дарує світло, віру та відчуття безпеки дітям країни.

Історія Анастасії Трубнікової - це приклад того, як професійна майстерність, особиста мужність і щире прагнення допомагати людям поєднуються в одній людині. Вона не лише евакуює цивільних із найнебезпечніших районів, а й надає медичну, психологічну підтримку та залишається поруч із тими, хто пережив втрату. Зараз дівчині - 26 років, останні чотири з яких вона щодня ризикує життям заради інших, адже вирішила, що в найважчі часи не можна стояти осторонь.

Департамент комунікації МВС