«Закалка - це головне»: Історія чернівецького гвардійця про війну, поранення та майбутнє

Служба в лавах Національної гвардії України - це не лише бойові завдання, а й випробування характеру. У структурі Міністерства внутрішніх справ України гвардійці виконують одну з ключових ролей у забезпеченні безпеки держави. Чернівецький ветеран НГУ на позивний Бурий у власній історії говорить про війну, поранення, силу командного духу та бачення свого майбутнього.

Він пішов на війну ще зовсім молодим. Зі спортивної зали - одразу на передову. Пройшов навчання за кордоном, став командиром відділення, пережив важкі бої, поранення і втрату ноги. Але не втратив головного - віри в себе, у побратимів і в майбутнє. Це розмова про те, як формується «закалка», яку не зламати ні мінами, ні страхом.

До повномасштабної війни Василь Худин жив спортом. Понад п’ять років боксу, плани на професійну кар’єру, чітке бачення майбутнього. Армія тоді не входила в ці плани.

Рішення було непростим. Родина наполягала на виїзді за кордон, готова машина, Чехія чекала. Але внутрішнє відчуття не дозволило зробити крок назад.

Василь пройшов підготовку та сержантські курси у Британії. Повернувшись, одразу почав виконувати бойові завдання. Саме там він уперше відчув, що таке справжнє братерство.

Позивний «Бурий» закріпився швидко - настільки, що власне ім’я відійшло на другий план.

Один із боїв на Покровському напрямку Василь пам’ятатиме завжди. Масштабний штурм, дрони, міномети, постійний тиск ворога.

Після відбиття атаки - вибух. Міна.

Холодний розум не зрадив:

Ситуація була критичною: четверо поранених, мінімум зброї, ворог - за 150 метрів.

Росіяни підійшли впритул, кидали гранати. Врятувала злагодженість і робота дронів.

Василь переконаний: фізична форма важлива, але вирішальне - дух.

Підтримка побратимів, гумор навіть у найважчі моменти - те, що дозволяло триматися.

Поруч із Василем завжди був маленький хрестик - єдина річ, що залишилася після бою.

За мужність і самовідданість гвардійця нагородили медаллю «За військову службу Україні». Сьогодні Василь уже звільнився з війська. Думає про спорт і мріє повернутися в бокс.

І, можливо, колись він знову одягне форму. Але головна мрія - інша.

Історія Бурого - це не лише про війну і поранення. Це про людей, які тримають державу на собі. Про бійців Національної гвардії у складі системи МВС, для яких служба - не гучні слова, а щоденна робота на межі можливого. І про «закалку», яка залишається з людиною назавжди.

Департамент комунікації МВС за матеріалами

Національної гвардії України