5 соціально-трудових гарантій для захисників і захисниць України
Державна служба зайнятості інформує військовослужбовців та учасників бойових дій про ті права, якими вони можуть скористатися у сфері праці. Низку пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності встановлено Кодексом законів про працю України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон про захист військовослужбовців) та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII). Особливий захист даних категорій громадян виражається у таких гарантіях:
1) Сприяння в отриманні роботи.
До категорій осіб, які мають право на отримання додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, серед інших, належать учасники бойових дій. Для працевлаштування цих категорій осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік (відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення»). Якщо такі особи працевлаштовуються на новостворене робоче місце за направленням служби зайнятості строком не менше ніж на два роки, то роботодавець має право на отримання щомісячної компенсації в розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передбаченої ст. 26 Закону «Про зайнятість населення».
2) Збереження робочого місця на час призову.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи на підприємстві, в установі, організації, у яких вони працювали на час призову (ст. 119 КЗпП). Важливо, що в період несення військової служби не допускається навіть припинення трудового договору на підставі закінчення його строку. Водночас таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону про захист військовослужбовців.
3) Пільги при використанні права на відпочинок та оздоровлення.
Особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII, гарантується використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (ст. 77-2 КЗпП). Військовослужбовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, військовослужбовцям, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються в першу чергу. Це передбачає ст. 11 Закону про захист військовослужбовців.
4) Підвищений розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам незалежно від страхового стажу в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), якщо вони є особами, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII. Це передбачає ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
5) Переважне право на збереження робочого місця в разі скорочення.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону (ст. 42 КЗпП). При цьому в самому Законі уточнюється, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та іншим особам, на яких поширюється чинність Закону, гарантується також переважне право на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 42-1, ця категорія працівників має переважне право на поворотне прийняття на роботу. Зазначене право надається у випадку, якщо протягом одного року після скорочення роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.