Договір передбачає ВКЗ, а суд вимагає особистої явки: як діяти адвокату?

Чимало адвокатів сьогодні працюють дистанційно, відтак, у договорі з клієнтом передбачають надання правничої допомоги через засоби відеоконференцзвʼязку. Однак така форма роботи сама по собі не створює для суду безумовного обов’язку проводити кожне засідання в режимі відеоконференції.

Як діяти адвокату, коли суддя вимагає особистої явки на засідання – роз’яснення надала Рада адвокатів України за результатами розгляду звернення адвоката Олега Несінова. Питання доповідав представник адвокатів Чернівецької області у складі РАУ Анатолій Тельман.

Він виходив з необхідності розмежовувати договірні відносини між адвокатом і клієнтом, процесуальні відносини між адвокатом, судом та іншими учасниками кримінального провадження, а також повноваження суду щодо визначення порядку ведення засідання.

Види правничої допомоги, обсяг доручення, межі повноважень адвоката та порядок його участі у процесі визначаються договором. Тож адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих клієнтом, з урахуванням установлених договором обмежень.

Водночас суд не є стороною цього договору, не пов’язаний його умовами під час визначення процесуального порядку проведення конкретного засідання. Після допуску до участі у кримінальному провадженні адвокат набуває процесуального статусу захисника, а порядок його участі визначається нормами КПК та процесуальними рішеннями суду.

Стаття 336 КПК передбачає можливість здійснення судового провадження у режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів учасника. Така форма є законним способом реалізації права на участь у провадженні, однак не означає, що кожен його учасник має безумовне право вимагати проведення будь-якого засідання виключно дистанційно.

Рішення про відеоконференцію суд приймає за власною ініціативою або за клопотанням учасника. При цьому враховуються особливості конкретної процесуальної дії, необхідність забезпечення права на захист, можливість конфіденційного спілкування захисника з клієнтом, належна якість зв’язку та інші обставини справи.

Тож умова договору про виключно дистанційну участь не може бути довільно проігнорована адвокатом. Водночас вона сама по собі не позбавляє суд повноважень визначати порядок проведення конкретного засідання.

Якщо суд вважає особисту участь захисника необхідною, таке рішення має бути прийняте в межах передбачених законом повноважень та належно обґрунтоване. Загального посилання на те, що адвокат зобов’язаний прибути до суду, без розгляду клопотання про відеоконференцію, оцінки наведених у ньому обставин і постановлення мотивованої ухвали недостатньо.

Обов’язок захисника прибувати для участі у процесуальних діях, передбачений статтею 47 КПК, має тлумачитися системно з положеннями статті 336 Кодексу. Він означає необхідність забезпечити участь у визначеному законом і судом порядку, але не може автоматично розумітися як обов’язок фізично перебувати у приміщенні суду в кожному випадку, коли закон і суд допускають відеоконференцію.

Тому, відзначив А.Тельман, адвокат, який не може прибути особисто, повинен завчасно подати письмове клопотання про дистанційну участь. У ньому слід послатися на статтю 336 КПК, умови договору з клієнтом, обставини, що обґрунтовують дистанційну участь, та підтвердити готовність використовувати належні технічні засоби. Також, на його думку, варто відзначити, що дистанційна участь не спрямована на затягування розгляду, а за необхідності — запропонувати інші способи забезпечення участі. У разі відмови слід просити суд постановити мотивовану ухвалу.

Водночас, фізична відсутність адвоката у приміщенні суду не може автоматично кваліфікуватися як неналежне виконання професійних обов’язків. Значення мають своєчасність повідомлення суду, подання клопотання про відеоконференцію, наявність об’єктивних причин, технічна готовність до участі та відсутність наміру затягувати розгляд.

При цьому рішення суду про направлення повідомлення до органів адвокатського самоврядування або припущення про можливий дисциплінарний проступок не є рішенням про притягнення адвоката до відповідальності. Наявність дисциплінарного проступку встановлює виключно компетентний орган адвокатського самоврядування з дослідженням усіх обставин та забезпеченням адвокату права на пояснення, захист і оскарження.

За підсумками розгляду РАУ ухвалила роз’яснення, відповідно до якого суд може визначити особисту участь адвоката лише в межах повноважень, наданих законом, з урахуванням обставин справи та шляхом постановлення належно мотивованого процесуального рішення. Якщо адвокат завчасно повідомив суд, обґрунтував клопотання про дистанційну участь, був технічно готовий до засідання і не мав наміру затягувати процес, сама його відсутність у приміщенні суду не є достатньою підставою для висновку про дисциплінарний проступок.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.