"Гелендваген" ляже там, де вирулить “Наталя Василівна”
Півтора року фронтовими дорогами на старенькому "УАЗику" Митар із побратимами вивозив поранених і полеглих. Їхали без фар, під дронами, через вирви, міни й обстріли. Дверцята машини завжди були відчинені — на випадок прильоту.
А одного разу вони знайшли розвідника, якого вже вважали "200". Митар побачив, що хлопець дихає. Його витягували з-під обстрілів майже 12 годин.
Це історія Петра Токарського — у цивільному житті заступника начальника митного поста "Нижанковичі", а на фронті — добровольця з позивним Митар.
Про війну без прикрас: страх, побратимство, врятованих людей і тварин, які теж стали частиною фронтової родини. І про те, чому після повернення додому він… дуже хотів назад.
Читайте повну історію Митаря за посиланням:
