Голова НКЦПФР: питання не в тому, чи регулювати віртуальні активи, а як
Олексій Семенюк у колонці на «Економічній правді» виклав позицію Комісії щодо законопроєкту №10225-д напередодні другого читання
Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк вважає дискусію про доцільність регулювання ринку віртуальних активів в Україні закритою.
«Ми не вирішуємо, чи існуватиме ринок віртуальних активів, він уже існує. Ми вирішуємо, яким буде його місце у фінансовій системі», — написав він у колонці Економічної правди.
Приводом стала підготовка до другого читання законопроєкту №10225-д, який Верховна Рада ухвалила за основу рік тому. НКЦПФР, яку очолює Семенюк, подала до нього 80 зауважень і пропозицій та пропонує розподілити повноваження між регуляторами вже на рівні закону — за моделлю, сумісною з європейським регламентом MiCA.
Ринок віртуальних активів в Україні працює вже зараз, без державного дозволу. За міжнародними оцінками, ним користуються 6,5 млн українців, а річний обсяг операцій сягає 100 млрд доларів. Частина українських компаній веде діяльність через іноземні юрисдикції, а громадяни користуються міжнародними платформами.
Хто за що відповідає
НКЦПФР пропонує секторальну модель. Токени електронних грошей (EMT), близькі за економічною природою до грошей і платежів, залишаються в компетенції Національного банку. Регулювання решти категорій віртуальних активів, їх публічної пропозиції та допуску до торгів, а також авторизацію і нагляд за постачальниками послуг Комісія бере на себе.
«Регулювання має виходити не з назви технології, а з економічної природи діяльності та ризику, який вона створює», — пояснює логіку пропозиції Семенюк.
Закон має одразу відповісти на чотири питання: хто встановлює вимоги до ринку, хто авторизує його учасників, хто здійснює нагляд і хто реагує на порушення.
Регулятора визначає закон, а не постанова Кабміну
У початковій редакції законопроєкту регулятора ринку мав визначати Кабінет Міністрів окремим рішенням за погодженням із Нацбанком. Комісія наполягає на іншому підході: закон сам має закріпити модель розподілу повноважень. Бізнес та інвестори повинні знати, хто відповідає за ринок, ще до ухвалення документа, а не дізнаватися це постфактум із урядової постанови. Такий підхід також узгоджує українську модель із логікою MiCA, яка покладає нагляд на компетентні фінансові регулятори з чіткими повноваженнями.
Класифікація активів: суть важливіша за форму
Комісія пропонує оцінювати кожен актив за принципом substance over form — за економічною природою, правами власника, способом емісії, обігом та ризиками, а не за технічною назвою чи технологією. Приклад — NFT: унікальний цифровий твір мистецтва і масова серія токенів з інвестиційною функцією потребують різного регуляторного режиму, хоча технічно це однаковий формат.
Той самий принцип визначить майбутнє токенізації реальних активів. Юридичний статус токена — частка власності, право на дохід чи боргова вимога — має значення більше, ніж технологія його випуску.
Іноземні компанії пройдуть перевірку
Комісія виступає проти автоматичного визнання іноземних постачальників послуг без національної авторизації. У країні, що воює, формально надійна юрисдикція реєстрації компанії не гарантує відсутності зв&8217;язків із державою-агресором чи обходу санкцій. Замість автоматичного визнання Комісія пропонує перевіряти структуру власності, кінцевих бенефіціарів, джерела капіталу та санкційні ризики — AML і санкційний комплаєнс вона розглядає як частину національної безпеки, а не формальну вимогу.
Ліцензія не страхує від ринкового ризику
Падіння ціни Bitcoin чи іншого активу залишається ризиком інвестора, а не підставою для компенсації від держави. Регулятор втручається, коли учасник ринку неправомірно використовує активи клієнтів, приховує інформацію, маніпулює ринком або порушує встановлені законом обов&8217;язки. Водночас вимоги до ліцензіатів мають залишатися пропорційними ризику — надто довга, дорога чи непрогнозована процедура авторизації підштовхне бізнес працювати з інших юрисдикцій, а не в Україні.
Комісія вже готується
НКЦПФР не чекає ухвалення закону: вона вже сформувала окремий напрям роботи з віртуальними активами, вивчає практику регуляторів ЄС та інших юрисдикцій і залучає міжнародних експертів. Частину регуляторної інфраструктури планують фінансувати за рахунок ліцензійних платежів учасників ринку.
Орієнтир Комісії — ухвалення закону у 2026 році. Після цього старт чекає на підзаконні акти, реєстри, систему звітності та перехідний період для бізнесу. Комісія свідомо не називає точну дату запуску регульованого ринку: передчасний запуск технологічно чи інституційно непідготовленої системи вона вважає більшим ризиком, ніж кількамісячна затримка.
Окремо Комісія звертає увагу на банківський сектор: без доступу до банківських рахунків легалізація ринку залишиться формальною. Авторизований учасник із перевіреними власниками, системою AML та звітністю дає банкам основу для risk-based підходу замість автоматичної відмови в обслуговуванні.
Кінцева мета Комісії — не копія MiCA, а український ринок, сумісний із європейським регулюванням: високі стандарти захисту активів клієнтів, прозорості власності, AML та протидії ринковим зловживанням, без зайвої бюрократії там, де вона не працює на зниження ризику.
Повний текст колонки Олексія Семенюка — на сайті «Економічної правди».