«Я вижив, бо обіцяв повернутися»: нацгвардієць 2 Галицької бригади майже пів року утримував позицію і вистояв

150 днів оборони, надскладний вихід із позиції, поранення та бій із диверсійною групою противника – усе це пережив солдат 2 Галицької бригади Національної гвардії України Михайло Рудь. Він витримав усі випробування, вижив і повернувся. Тому що обіцяв.

Був кінець січня. Нацгвардійці заходили на позиції поблизу Родинського біля Покровська. Важко уявити, наскільки сильно мороз донецького степу обпікав обличчя, а вітер видував найменші залишки тепла з-під одягу. До позицій потрібно було пройти понад 15 кілометрів.

Усю дорогу контролювали дрони, тому гвардійці рухалися максимально обережно. Однак біля самого населеного пункту росіяни все ж помітили групу й підняли в небо рій ударних дронів.

На щастя, поруч була колишня станція технічного обслуговування. Гвардійці встигли сховатися серед її руїн. Ворожі FPV продовжували завдавати ударів. Там Михайло дістав легке уламкове поранення лівої кисті, але продовжив виконувати завдання. Їхня позиція була однією з передових, і росіяни не знали про її існування. Фактор несподіванки дався взнаки вже наступного дня: нацгвардійці ліквідували групу ворожих штурмовиків, які планували просунутися вглиб української оборони. Відтоді почалися довгі п’ять місяців оборони.

У червні доля кинула Михайлові чергове випробування. Це був один зі звичайних днів на позиції. Група ворожих штурмовиків непомітно прокрадалася в ранковому «сіряку». Нацгвардійці підпустили їх майже впритул. Зав’язався стрілецький бій. А з ним ще й ворожі міномети почали накривати позицію оборонців. Хатина швидко перетворилася на руїни і згарище.

Дорога до своїх залежала від погоди та часу доби. З неба за лінією фронту стежили дрони. В одній із посадок поблизу Родинського гвардієць знову вступив у стрілецький бій. Диверсійна група противника несподівано вийшла просто до його сховища. Михайло першим помітив ворога, відкрив вогонь і ліквідував загрозу. Коли на землю опустилися сутінки, він продовжив рух. Тривав уже одинадцятий день виходу. Під час проходження чергової посадки чоловік підірвався на міні. Вибух пошкодив праву ногу, але Михайло надав собі першу медичну допомогу та, попри пекучий біль, продовжив рух до своїх.

Зараз Михайло Рудь лікується та готується до подальшої реабілітації. Обіцянку, яку він дав дружині, – повернутися живим – виконав. Ця історія – ще один приклад мужності українських нацгвардійців. А ще – нагадування про те, як у найскладніших умовах триматися допомагають прості речі: голоси коханих, спогади про родину, віра у власні слова та сили.

Департамент комунікації МВС

за матеріалами НГУ