Інклюзивна комунікація: крісло колісне

Продовжуємо серію наших постів про правила безбар’єрної та толерантної комунікації. Цього разу розповімо про аспекти спілкування із особами з інвалідністю, які користуються кріслом колісним. 

Важливо розуміти, що крісло колісне – це не візок і навіть не візочок, до якого ми звикли у супермаркеті. Не слід вважати людину, яка користується колісним кріслом, «прикутою до візка», оскільки це є частиною її особистого простору та допоміжним засобом пересування, тому важливо не чіпати і не пересувати його без дозволу.

 Якщо ви перебуваєте у закладі громадського харчування і стаєте свідком розмови, під час якої офіціант пропонує гостю з інвалідністю «проїхати за столик», варто зауважити, що на кріслі колісному люди не їздять, а ходять. 

Іноді люди відчувають розгубленість, коли роблять спільні фото з людиною на кріслі колісному: вони можуть не знати – присідати поруч чи бути десь позаду. Насправді ж можна позувати стоячи або поставити поряд стілець та присісти. У будь-якому разі радимо запитати людину, як їй буде комфортно. 

Пам’ятайте, головне у взаємодії з людиною з інвалідністю – фокусуватись на ній самій. І нехай крісло колісне чи будь-які інші допоміжні засоби не створюють перепон для вашого спілкування.