Історія рятувальника Костянтина Сілаєва, капітана служби цивільного захисту: фортуна допомагає сміливим
У книзі «Четвертий рік повномасштабної війни. Історії героїв Міністерства внутрішніх справ» зібрано 38 розповідей про тих, хто тримає оборону, рятує людей і щодня виконує свою службу в умовах війни. Це історії військовослужбовців, поліцейських, прикордонників і рятувальників.
Кожна з них - про мужність, професіоналізм і готовність діяти там, де інші потребують допомоги. Ми знайомимо вас із героями книги та розповідаємо їхні історії вже поза її сторінками.
Цього разу - історія Костянтина Сілаєва, капітана служби цивільного захисту, начальника групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Головного мобільного центру швидкого реагування ДСНС України.
У Костянтина той погляд, який важко забути: зосереджений, впевнений, уважний до дрібниць. У руїнах його постать одразу дає зрозуміти: він знає, що робить. Рятувальник працює спокійно, зібрано, чітко. Його команди короткі, рухи точні, дії продумані до секунди. Це не демонстрація сміливості, це - професійність, здобута роками служби.
Перший виклик, який назавжди закарбувався в його пам’яті, став переломним.
Саме після цього випадку Костянтина нагороджено медаллю «За врятоване життя». Доля ніби промовила до нього прямо: “Він там, де має бути, його шлях - рятувати людей”.
За понад два десятки років служби офіцер Сілаєв пройшов безліч викликів, але й досі не може прийняти за норму те, що хтось у ХХІ столітті свідомо запускає ракети по цивільному життю: будинках, школах, лікарнях. Його щиро обурює така жорстокість - і не тому, що він рятувальник, а тому, що він - Людина.
Костянтина залучають туди, де ситуація найскладніша. Він досконало знає “поведінку” конструкцій після вибухів, працює з нестійкими перекриттями, проводить шурфування, стабілізацію завалів і деблокування. Саме ці знання дають змогу діяти швидко й водночас не наражати нікого на зайвий ризик.
Одним із таких випадків стала російська ракетна атака на Київ у грудні 2024 року.
Схожих історій - десятки. Щодня рятувальники стикаються з новими трагедіями, і Костянтин визнає: запам’ятати все неможливо. Одне залишається незмінним - найвища цінність, заради якої вони працюють, - життя українців.
Ось як виклик у серпні 2025 року. Київ пережив одну з найбільших російських атак. Ракети й дрони йшли хвиля за хвилею. Найсильніший удар прийшовся по п’ятиповерхівці в Дарницькому районі. Костянтин поділився і цією історією:
За всім цим героїзмом стоїть просте людське життя. Удома на Костянтина чекає родина: спокійного, уважного, нерідко втомленого. Але діти точно знають, що їх тато робить важливу справу, а сотні людей покладаються на нього без вагань. Колеги поважають його, беззаперечно, за: досвід, твердість слова та надійність рук. Нагороди «знаходять» Костянтина часто, але він просто посміхається й каже: «Нічого героїчного. Це моя робота!»
2025 року капітан служби цивільного захисту отримав нагороду ДСНС України «Герой-рятувальник року 2025».
Бути рятувальником Державної служби України з надзвичайних ситуацій - це не про звичку до ризику чи байдужість до небезпеки. Це про щоденну готовність заходити туди, звідки всі інші виходять; про вміння швидко збиратися, “холодно” аналізувати ситуацію й діяти у хвилини, коли вирішується людська доля.
У цій професії немає випадкових людей. Тут залишаються лише ті, хто здатний тримати удар, зберігати рівновагу між співчуттям і професійною витримкою та щоразу знаходити внутрішню мотивацію повертатися на виклики.
Для Костянтина, як і для багатьох його колег, мотивація одна - знати, що завдяки їхнім правильним діям, хтось отримає другий шанс на життя. Саме це робить роботу рятувальника не просто службою, а покликанням, яке не втрачає своєї цінності навіть після десятків врятованих життів.
Медаль «За врятоване життя»;
Нагорода ДСНС України «Герой-рятувальник року 2025».
Департамент комунікації МВС