ЄСПЛ вперше оцінив застосування «воєнних» положень КПК України щодо тримання під вартою

23 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Колесник і Смельницький проти України» (заяви № 24465/23 та № 25217/23), у якому вперше розглянув питання відповідності Конвенції положень Кримінального процесуального кодексу України, запроваджених після початку повномасштабної агресії Російської Федерації.

Суд не встановив порушення статті 5 §3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтованості та тривалості тримання заявників під вартою, а скаргу за статтею 5 §1 Конвенції визнав явно необґрунтованою.

Справа стосувалася двох громадян України, яких у липні 2022 року було затримано за підозрою у поширенні інформації про українські військові позиції та техніку в Харкові. Надалі підозру було перекваліфіковано на державну зраду.

Під час розгляду справи Суд проаналізував, зокрема, частину шосту статті 176 КПК України та частину четверту статті 183 КПК України, які були внесені Законом України № 2198-IX від 14 квітня 2022 року та регулюють застосування запобіжних заходів під час дії воєнного стану.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зазначені положення не встановлюють систему обов’язкового тримання під вартою. Суд звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року № 7-р(ІІ)/2024 та погодився з його висновком, що ці норми не позбавляють суди можливості визначати заставу та застосовувати індивідуальний підхід під час вирішення питання про запобіжний захід.

Коментуючи рішення, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко зазначила: «Це рішення є важливим для практики застосування кримінального процесуального законодавства в умовах воєнного стану. Суд підтвердив, що запроваджені у 2022 році положення КПК України не створюють механізму автоматичного тримання під вартою та не звільняють національні суди від обов’язку оцінювати ризики й обставини кожної конкретної справи. Водночас ЄСПЛ врахував безпрецедентні виклики, з якими стикається система правосуддя України в умовах повномасштабної війни».

Також Суд визнав, що рішення національних судів ґрунтувалися на належних та достатніх підставах для тримання заявників під вартою, оцінивши ризики переховування, впливу на свідків, знищення доказів та вчинення нових правопорушень.

Окрему увагу Суд приділив умовам здійснення правосуддя під час повномасштабної війни. ЄСПЛ зазначив, що під час оцінки дотримання вимоги щодо «особливої ретельності» у провадженні необхідно враховувати безпрецедентні обставини, пов’язані з повномасштабним вторгненням Росії, а також той факт, що провадження здійснювалося у Харкові — регіоні, який перебував у безпосередній близькості до лінії фронту.

Підпишись на наш Телеграм