«Нехай пам’ять про них буде благословенням…»
«Боже, сповнений милосердя, даруй вічний спокій душам загиблих…»
Сьогодні у Бабиному Яру лунала молитва. За тих, чиї голоси назавжди замовкли тут 85 років тому.
Представники різних релігійних організацій і конфесій, духовні лідери юдейських громад, представники органів влади та громадськості разом вшанували пам’ять загиблих. Помолилися, запалили лампадки, поклали до «Менори» камінці — за єврейською традицією, як знак пам’яті та поваги до тих, кого вже немає поруч.
До молитовного заходу долучився перший заступник Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Войналович.
У своєму виступі він наголосив, що пам’ять про Бабин Яр має виходити за межі осмислення окремої трагедії. Йдеться про усвідомлення масштабів злочинів нацистського окупаційного режиму, який здійснював масові вбивства та переслідував людей за національною, етнічною та іншими ознаками.
«Бабин Яр — одна з найтрагічніших сторінок загальноєвропейської катастрофи. Ми маємо пам’ятати, розуміти й шанувати пам’ять невинно убитих жертв, пам’ятати, що ця злочинна практика тривала протягом усієї окупації Києва. І не лише Києва: по всій Україні, по всій Європі історія позначена такими злочинами. Адже тоталітарні режими й тиранія не можуть продукувати інших практик, окрім масового знищення людей та заперечення їхнього права на гідність і життя», — зазначив Віктор Войналович.
Водночас він підкреслив, що сьогоднішнє вшанування пам’яті має бути не лише молитвою за загиблих, а й спільним закликом не допустити повторення подібних злочинів:
«Сьогодні ми колективною дією посилаємо усій світовій спільноті заклик, щоб запобігти у майбутньому повторенню таких трагедій. Ми колективно зберігаємо пам’ять про ті геноцидні політики, які сьогодні, на жаль, Росія повторює знову в Україні».
85 років тому, 29 вересня 1941 року, нацисти розпочали масові розстріли київських євреїв. Лише за дві доби тут було вбито десятки тисяч людей. Та трагедія Бабиного Яру не вміщується у ці два дні. Упродовж усієї нацистської окупації Києва урочище стало спільною могилою для євреїв, ромів, військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, українських підпільників.
Молитва не змінить минулого. Не поверне вбитих. Але вона змушує нас зупинитися, схилити голову і ще раз сказати: ми пам’ятаємо.
Пам’ятаємо не лише трагедію.
Пам’ятаємо людей.
І поки звучить молитва, поки горить лампадка, поки хтось кладе до «Менори» камінь на знак пам’яті — вони не залишаються самотніми у минулому.
Бабин Яр мовчить.А ми маємо говорити.Про них. Їхні імена. Їхні життя. І правду.
Захід організували Український інститут національної пам’яті, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті та Національний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр».
