Патрульний гвардієць розповів про пристрасті, які киплять в нетрях Кропивницького
«Перші виходи у місто на охорону громадського порядку у складі гвардійського наряду були хвилюючими. Сама форма, екіпірування, спецзасоби взагалі роблять суворішим, дисциплінують. На тебе звертають увагу, ти повинен поводитись як страж правопорядку: бути дуже пильним, бачити ситуацію навколо себе на 360 градусів і одночасно знати про криміногенну обстановку в місті. Раніше думав, що у нас, на відміну від міст-мільйонників, спокійне місто з неспішним розміреним життям. Аж поки я не побачив, які пристрасті киплять в його нетрях», – розповів Владислав.
Наркотики, бійки, незаконна зброя, зниклі безвісти, сімейні чвари – з усім цим щоденно борються гвардійці. Владислав часто бачив молодих людей, які були за крок до злочину або вже стали на злочинний шлях. Таких він затримував і, водночас співчував, адже бачив зламані життя.
Військовослужбовець згадує випадки, коли доводилось припиняти насилля у сім’ях. Для нього це стало неприємним відкриттям, адже він виріс у зразковій, доброзичливій родині.
«Я побачив і жахнувся, скільки горя та болю живе за вікнами багатьох кропивницьких квартир. Буквально під час кожного виїзду автопатруля були виклики зі скаргами на моральне чи фізичне насилля у сім’ї. Приїхали, заспокоїли, а родичі зазвичай не бажають писати заяву на кривдника, – згадав гвардієць. – Тож, скільки б не працювало служб, скільки б ми не втручались, кожна людина, кожна родина, запасаючись силою духу, має починати глибоку роботу з себе. Але ми все одно будемо стояти на сторожі закону і продовжувати реагувати на прохання про допомогу».
Владислав говорить, що фактор раптовості – постійний життєвий тренінг гвардійських нарядів.
«Одного разу патрулюємо залізничний вокзал. Тихо і мирно, в очікуванні поїзду, спить на лавці єдиний у залі очікування громадянин. Ніщо, як кажуть, не віщувало… А от при перевірці виявилось, що він має у звичайній сумці, перероблений на бойовий, стартовий пістолет з набоями. На свій потяг він, звісно, не потрапив. Чоловік не зміг пояснити, для чого йому зброя і куди він з нею їхав», – розповів Владислав про своє перше вилучення.
У грудні 2021 року Владислав завершує півторарічну службу у стрілецькому батальйоні (з КЕОП та ОГП) військової частини 3011 Центрального оперативно-територіального об’єднання НГУ та повернеться до цивільного життя. Каже, що під час служби отримав хороший життєвий досвід: з’явилось більше впевненості у собі, знайшов багато друзів. Владислав планує й після звільнення в запас підтримувати з ними зв’язок.
Він переконаний, що знання та навички, отримані під час служби, повинні мати усі свідомі люди в країні, де триває війна. Захист Батьківщини – обов’язок кожного, хто мав честь служити у Національній гвардії України.
Група інформації та комунікації Центрального ТУ
