Правомірність оскаржуваного рішення має перевірятися за позовом належного позивача – КАС ВС

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, що прямо передбачені Законом України «Про прокуратуру», до якого відсилає Конституція України  (п. 3 ч. 1 ст. 131-1). Розширене тлумачення підстав для такого представництва не відповідає принципу змагальності – однієї із засад правосуддя.

Про це йдеться в постанові ВС у справі, у якій спір виник через оскарження прокурором – заступником прокурора дій управління містобудування та архітектури, яке видало громадянину будівельний паспорт на будівництво індивідуального дачного будинку і навісу на земельних ділянках із цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивач просив цей паспорт скасувати.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили.

Позивач оскаржив ці судові рішення в касаційному порядку.

Дослідивши спірні правовідносини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково розглянули позовні вимоги по суті. Суд скасував їхні рішення та залишив без розгляду позовну заяву прокурора, оскільки останній не мав підстав для представництва інтересів держави, а отже й права на звернення до суду.

Суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб’єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб’єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд – перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб’єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Колегія суддів зазначила, що функції захисту інтересів держави, про які йде мова в позовній заяві прокурора, належать перш за все до компетенції Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції та здійснюються на виконання владних управлінських повноважень згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698, і не обов’язково в судовому порядку.

Водночас право на звернення до суду може бути реалізоване прокурором лише в разі, якщо він доведе, що вказаний суб’єкт владних повноважень такий захист не здійснює або здійснює його неналежним чином (ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII)  та ст. 53 КАС України).

У цій справі прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» тим, що відповідним органом державного нагляду жодних заходів щодо скасування (зупинення) дії спірних містобудівних умов та обмежень не вжито, незважаючи на те, що їх видано з грубим порушенням вимог містобудівного законодавства та всупереч чинній містобудівній документації. Натомість судами не встановлено, щоб прокуратура повідомляла державний орган про виявлені порушення містобудівного законодавства.

Постанова Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 815/1484/18 (адміністративне провадження № К/9901/12419/19).