Рішення, доросліше за вік: історія 18-річного бойового офіцера 2 Галицької бригади. ТОП - 10 вакансій НГУ

Це історія про молодого офіцера Нацгвардії, який обрав для себе шлях воїна і захисника народу. Шлях від рекрута, який розгубився, отримавши перші гранати, до командира, якому довіряють і за яким йдуть у бій люди. Це історія молодшого лейтенанта 2 Галицької бригади на псевдо Шериф – про досвід, що приходить раніше за вік, про страх, що вчить самоконтролю і про повагу, яку здобувають власною сміливістю і відвагою.

Він один – представник тої української молоді, яка радикальними і однозначними діями відповіла на удар ворога по своїй країні і сміливо кинулась у бій. За останні кілька років хлопець пройшов шлях від солдата до офіцера. Сьогодні молодший лейтенант на псевдо Шериф командує підрозділом, готує бійців і зміцнює військо.

У компанії було шестеро хлопців. Довго не радилися. Спершу записалися до місцевої тероборони. Коли здалося, що цього замало, поїхали у військкомат. Але юнаків без бойового досвіду брати не хотіли. Потім хтось згадав про Нацгвардію, і з рідного Самбора хлопці поїхали до Львова. Так опинились біля воріт 2 Галицької бригади.

До війни хлопець не думав про військову службу, але любив вестерни і стрічки про поліцейських. Тому й позивний взяв – Шериф. Пригадує, що адаптація до військового життя не обходилося без комічних моментів.

Завзяття і відповідальність хлопця помітили в командуванні бригади. Шериф потрапив на курси командирів відділень. Згодом під Авдіївкою він пройшов своє «бойове хрещення». Разом з побратимами зі свого відділення відчув на собі, чим відрізняється приліт міни від КАБу і, як сам зізнається, зрозумів реальну ціну життя.

Бойові будні загартували Шерифа. Здобутий досвід став у нагоді в подальшій службі. Потім молодий захисник здобув освіту і отримав первинне офіцерське звання – молодший лейтенант.

Коли Зорян уклав контракт з Нацгвардією, то отримав мотиваційний бонус у вигляді мільйона гривень. І це непоганий старт кар’єри і шляху у доросле життя.

Говорячи про мотивацію Зорян згадує свою точку неповернення. Коли побачив, скільки горя зазнають люди від дій окупантів, зокрема в Ірпені, Бучі та Ізюмі. Небезпека ще не відвернула, тому країна потребує захисту, для цього потрібні люди. Про своє рішення приєднатись до війська Шериф ніколи не жалів.

І хоча його руки зараз тримають не гітару, а автомат, він впевнений, що обов’язково прийде час і для веселих пісень, і для нічних прогулянок. Але для цього країні потрібні такі сміливі і мужні чоловіки, як нацгвардієць Шериф.

Національна гвардія України пропонує перелік вакансій, серед них:

Департамент комунікації МВС за матеріалами НГУ