«Розстріляні росією»: Микола Коротницький залишив усе, аби захистити своє село від окупантів
18 січня 1990 року народився хлопчик, якому судилося стати опорою для родини, прикладом для друзів і гордістю для всієї громади. Микола Коротницький змалку вирізнявся добротою, охайністю та відповідальністю. Він ріс турботливим братом для сестри Анни, старанним учнем і щирим другом.
Він захоплювався танцями - кілька років займався бальними та спортивними танцями, здобуваючи призові місця на конкурсах. Однокласники згадують його як відкриту, світлу людину, яка навіть після закінчення школи підтримувала зв’язок із друзями.
У студентські роки він був головою студентської ради, душею компанії, людиною, яку поважали і викладачі, і студенти. За активну громадську позицію та внесок у розвиток району отримав подяку й пам’ятний годинник - перший у майбутній колекції.
Далі – строкова служба. Здобув звання сержанта та обіймав посаду командира відділення станції технічного обслуговування автомобільного батальйону. І там він залишив по собі репутацію вимогливого до себе, врівноваженого та професійного військового. Після служби отримав ще один – уже іменний годинник.
Микола продовжив навчання у Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, а згодом у Чернігівський національний технологічний університет, де здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Технології та устаткування зварювання». Він поєднував навчання з роботою, досконало знав свою справу і став справжнім майстром.
Ще у 2014 році, з початком війни на сході України, Микола пройшов медичну комісію та перебував у резерві. А з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до цивільної оборони Гірської громади на Бориспільщині й допомагав прикордонникам.
22 серпня 2022 року Миколу зарахували до Державної прикордонної служби України. Він не хотів чекати повістки – казав, що не може відсиджуватись. Служив сумлінно, допомагав місцевим жителям, залишаючись відкритим і щирим воїном.
17 липня 2023 року в районі міста Костянтинівка його життя обірвалося. Він віддав найдорожче – своє життя за Україну, за майбутнє рідних, за свободу.
Микола Коротницький мріяв повернутися додому, працювати у своєму винограднику, святкувати мир разом із родиною. Його побратими згадують його як найкращого друга – із неповторною усмішкою, теплим голосом і світлом у серці.
Старший сержант, воїн-прикордонник, він посмертно нагороджений відзнакою Президента України – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Вулицю, на якій жив Микола, перейменовано на його честь. Похований у рідному селі Гора на Київщині.
Відкритий, щирий, добрий. Таким Микола Коротницький назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав і любив. Його життя стало прикладом честі, праці та безмежної любові до Батьківщини. Детальніше про його життя дивіться у серії проєкту “Розстріляні росією” від Міністерства внутрішніх справ України.
Департамент комунікації МВС