Сімейні спори заради відстрочки від мобілізації суперечать інтересам дитини

Виклики воєнного стану безпосередньо впливають на суспільні відносини та формування судової практики, в тому числі, і в сімейних спорах. Але найкращі інтереси дитини залишаються головним критерієм при ухваленні судами рішень.

Висновки Верховного Суду у справах щодо захисту прав дитини розглянули адвокати під час вебінару «Сімейні спори: як захистити найкращі інтереси дитини сьогодні і на майбутнє?», організований Комітетом НААУ з питань сімейного права.

Доповідачами вебінару були голова Комітету Лариса Гретченко та її заступниця Світлана Савицька.

Л. Гретченко наголосила на позиції, сформованій світовим досвідом, вітчизняним законодавством і практикою ВС, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Під час розгляду сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. Таке правосуддя завжди супроводжується гостро емоційними і мінливими стосунками між батьками. Остаточність судового рішення є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

С. Савицька розповіла про  тенденції судової практики вирішення спорів про визначення місця проживання дітей, які перебувають за кордоном через воєнні дії в Україні. Адвокатка звернула увагу на різноманітність висновків ВС у цій категорії справ. З урахуванням введення воєнного стану в Україні та безпекової ситуації, суди повинні оцінити не лише умови, які існували за місцем постійного проживання дітей в Україні, але й умови їх середовища за місцем тимчасового, але тривалого перебування, яке може сформувати стале середовище у малолітніх дітей з огляду на те, що перспективи повернення їх до постійного місця проживання в Україні на сьогодні неможливо визначити чи прогнозувати.

Особливу увагу лекторки приділили справам про позбавлення батьківських прав матерів. Оцінюючи судову практику у такій категорії  спорів, адвокатки зазначили, що із початку війни в Україні є очевидним – значна кількість ініційованих чоловіками заяв пов'язана  не з реальним захистом прав та інтересів дітей через умисне ухилення матерями від своїх  обов’язків відносно виховання та утримання дітей, а з наміром  використати таку сімейну обставину як підставу для відстрочки від мобілізації.

Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і враховує, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 155 Сімейного кодексу відмова батьків від дитини є неправозгідною та суперечить моральним засадам суспільства, відповідно — порушує інтереси дитини. Висновок про спробу застосувати способи захисту сімейних прав з метою звільнення від виконання військового обов`язку зокрема було зроблено при розгляді спору про визначення місця проживання дитини з військовослужбовцем.

Також корисним для розуміння правової позиції було названо висновки ВС у спорі про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації). У цій справі деякі судді висловили окрему думку про недопустимість використання окремого провадження з метою:

С. Савицька зауважила, що вказані справи спровоковані недосконалістю законодавства, яке встановлює підстави відстрочки від мобілізації та звільнення з військової служби. Вимоги цих законодавчих актів не узгоджуються з положеннями сімейного та цивільного законодавства, що і призводить до штучних позовів.

Л.Гретченко наголосила, на тому, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків. При цьому створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні суперечать сімейним цінностям та не відповідають найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.