Соціальний супровід захисників та захисниць у системі МВС
Для захисників та захисниць відновлення не обмежується лікарняною палатою. Попереду реабілітація, протезування, вирішення соціальних питань, навчання, працевлаштування та пошук нових можливостей. Хто допомагає пройти цей шлях, залишається поруч на кожному його етапі та допомагає впевнено рухатися далі - розповідаємо у матеріалі.
Щоб зібрати врожай, потрібно посадити зернята і ретельно їх доглядати. Крок за кроком, на кожному етапі. За таким принципом працює відділ соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їхніх сімей на базі провідної установи охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України.
У відділеннях, де військовослужбовці проходять лікування та реабілітацію, відновлення не обмежується медичними процедурами. Поруч із лікарями, психологами, реабілітологами та ерготерапевтами щодня працюють фахівці соціального супроводу. Вони допомагають захисникам і їхнім родинам розібратися з документами, соціальними гарантіями, протезуванням, навчанням та працевлаштуванням, а головне - віднайти себе після завершення лікування.
За словами начальника відділу соціального захисту і супроводу постраждалих та членів їх сімей Сєвди Джафарової, в багатьох випадках питання, з якими звертаються військовослужбовці, виходять далеко за межі безпосереднього лікування.
Після важкого поранення бійцямі потрібно не лише відновити здоров’я, а й зрозуміти, як жити далі: які документи оформити, на яку допомогу вона має право, де пройти протезування чи реабілітацію, як отримати необхідні послуги, повернутися до навчання та опанувати нову професію і з новими знаннями працевлаштуватися.
Впродовж всього етапу саме соціальний супровід стає своєрідною навігацією у нових життєвих обставинах.
Соціальний супровід неможливий без постійної взаємодії з медичною командою. У системі МВС цей процес вибудовується у тісній співпраці з Територіальними медичними об’єднаннями МВС України, лікарями, психологами, реабілітологами, фізичними та ерготерапевтами, фахівцями з протезування.
Для самого ж захисника такий контакт означає, що йому не потрібно щоразу заново пояснювати свою ситуацію різним фахівцям. Команди обмінюються необхідною інформацією та спільно визначають, яка підтримка потрібна людині на конкретному етапі.
За її словами, важливо, щоб незалежно від того, у якому саме закладі системи МВС перебуває захисник, він отримував однаково якісну та своєчасну підтримку.
Окремим напрямом роботи соціальних супровідників є забезпечення безбар’єрності. Йдеться не лише про фізичну доступність приміщень, а й про можливість людини без зайвих перешкод отримувати необхідну інформацію, користуватися цифровими сервісами та соціальними послугами.
Фахівці допомагають захисникам користуватися електронними сервісами МВС, отримувати необхідні послуги, розібратися у соціальних гарантіях та можливостях лікування, реабілітації й протезування. Важливою залишається і фізична доступність медичних, реабілітаційних та соціальних послуг.
Цей принцип стосується і родин поранених. Адже важке поранення змінює життя не лише самого військовослужбовця. Родичам також доводиться адаптуватися до нових обставин, розбиратися у питаннях соціального захисту, лікування та подальшого відновлення близької людини.
Відновлення людини неможливо виміряти лише медичними показниками. Важливо, щоб після важкого поранення у захисника знову з’являлися інтереси, бажання спілкуватися, займатися улюбленою справою, ставити перед собою цілі та будувати плани.
Тому в системі МВС значну увагу приділяють соціальній адаптації. Для військовослужбовців організовують заняття з адаптивного спорту, арттерапії, глинотерапії, культурні та мотиваційні заходи, зустрічі з громадськими організаціями та благодійними фондами.
Активне дозвілля доповнює медичну та фізичну реабілітацію, допомагаючи людині поступово повертати впевненість у собі, відкривати нові можливості та знаходити мотивацію для подальшого життя.
І тут мікрогрін, який військовослужбовці висаджують під час занять з ерготерапії, стає більше ніж просто елементом реабілітаційної програми. Насіння потребує часу, турботи й уваги, перш ніж перетворитися на паросток. Так само поступово формується і новий етап життя людини після важкого поранення - через щоденні маленькі кроки, підтримку фахівців та власне бажання рухатися вперед.
Бо іноді відновлення починається не з великого рішення. Воно починається з маленької дії: розмови, першої консультації, допомоги з документами, заняття, зустрічі чи навіть насінини, яку людина власноруч кладе в землю. А далі важливо, щоб поруч була команда, яка допоможе цьому новому життю прорости.
Соціальний супровід у системі МВС не обмежується вирішенням практичних питань. Важливою його складовою є допомога захисникам у поступовому поверненні до активного життя, відновленні соціальних зв’язків, пошуку нових інтересів та емоційного ресурсу.
Одним із таких напрямів є арттерапія та глинотерапія, які психологи проводять для поранених захисників і ветеранів. Творчий процес допомагає переключити увагу, знизити емоційне напруження та створити простір для самовираження. Схожий принцип закладений і в заняття з ерготерапії, зокрема у висадку мікрогріну, до якої долучаються пацієнти вже протягом двох місяців під час лікувально-реабілітаційного відновлення.
Для поранених захисників організовують екскурсії до парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Межигір’я», відвідування яхт-клубу та прогулянки Київським морем. Такі зустрічі дають можливість змінити звичне лікарняне середовище, більше часу проводити на природі та створювати позитивні спогади вже під час періоду відновлення.
Активне дозвілля - просто знахідка і як ковток свіжого повітря. Ветерани та поранені захисники відвідують боулінг-клуби, де можуть не лише підтримувати фізичну активність, а й взаємодіяти у команді, спілкуватися та відчувати себе частиною спільноти.
Такий підхід дозволяє бачити за кожним пацієнтом не лише медичну історію чи наслідки поранення, а передусім людину з її інтересами, потребами, родиною та планами на майбутнє. Соціальна адаптація поступово стає тим простором, у якому захисник може повертати впевненість у власних силах і знаходити заняття, які дарують відчуття життя поза межами лікарняної палати.
Важливою частиною соціальної адаптації є також повернення захисникам відчуття самостійності та впевненості у власних можливостях. Соціальні супровідники створюють умови, у яких поранені військовослужбовці можуть опановувати нові навички, відновлювати соціальні зв’язки та поступово повертатися до активного життя.
Для поранених захисників щотижня організовують заняття з великого тенісу, картингу та стрільби з лука. Фізичні навантаження дозволяють не лише підтримувати форму та тримати мязи в тонусі, а й випробовувати власні можливості, взаємодіяти з іншими та отримувати позитивний досвід поза межами лікарняного середовища.
Заняття з іпотерапії, до прикладу, дають можливості пацієнтам відпочити від щоденного психологічного навантаження, побути у спокійній атмосфері та відчути позитивний вплив взаємодії з тваринами і природою. Для багатьох - це ще одна можливість переключити увагу, поспілкуватися з побратимами та відновити емоційний ресурс.
Ще один важливий напрям - відновлення мобільності та навичок, необхідних для незалежного життя. Зокрема, поранені захисники і захисниці проходять практичні заняття з керування автомобілем в автошколі для осіб з інвалідністю, що діє на базі Інституту підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Національної академії внутрішніх справ. Соціальні супровідники організовують та супроводжують навчання у безбар’єрній автошколі: від перших практичних занять до завершення курсу та отримання посвідчення водія.
Усі ці напрями - від занять із мікрогріном та арттерапії до спорту, іпотерапії та навчання керуванню автомобілем - є частинами одного великого процесу. Соціальний супровід допомагає захиснику не залишатися сам на сам із наслідками поранення, а поступово відкривати нові можливості, відновлювати зв’язки з навколишнім світом і формувати власну траєкторію подальшого життя.
Комусь цей шлях допомагає пройти через спорт, комусь - через творчість, спілкування з родиною, взаємодію з тваринами чи опанування нових навичок. Для одних важливим кроком стає можливість самостійно сісти за кермо, а для інших - просто вперше після важкого періоду щиро усміхнутися. У кожного свій темп, свої потреби й свої маленькі перемоги.
Серед усіх історій відновлення особливо символічною залишається та, з якої почалася ця розповідь: з історії маленької насінини мікрогріну. Її садять у землю, доглядають, чекають, коли з’явиться перший паросток, а потім - новий врожай. Так само поступово відновлюється і людина: крок за кроком, за підтримки тих, хто поруч.
Департамент комунікації МВС