«Спільна історія. Спільне майбутнє»: у Львові відбувся Форум національних меншин (спільнот) заходу України
Понад 100 представників національних спільнот західних областей України, військовослужбовці, науковці, представники органів державної влади, місцевого самоврядування та міжнародних організацій зібралися у Львові на Форумі національних меншин (спільнот) заходу України, ініційованому Державною службою України з етнополітики та свободи совісті.
У центрі уваги — не лише мови, традиції та культурна спадщина, а й те, як забезпечити права людей, зберегти розмаїття та водночас зміцнити спільність українського суспільства в умовах війни. Адже представники різних національних спільнот мають спільну історію з Україною, захищають її, працюють, виховують дітей і пов’язують із нею своє майбутнє.
Форум розпочався з хвилини мовчання за загиблими внаслідок російської агресії. На екрані з’являлися обличчя полеглих захисників — представників національних меншин та корінних народів України. Після цього прозвучав Державний Гімн України у виконанні солістів Заслуженої академічної капели України «Трембіта».
Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський у вступному слові звернув увагу на те, що українське суспільство зберегло прагнення до єдності попри історичні випробування, а міжетнічна злагода залишається важливою ознакою української політичної нації.
«Вони хочуть бути разом. Прагнення бути разом — це, мабуть, одна з найважливіших ознак нації», — наголосив він.
За словами Віктора Єленського, за роки незалежності в Україні вдалося уникнути міжетнічних зіткнень, а представники різних народів, етнічних груп і корінних народів послідовно демонстрували готовність будувати спільне майбутнє. Сьогодні це прагнення має підкріплюватися конкретними державними рішеннями.
Серед таких кроків він назвав запровадження конкурсного фінансування культурних та освітніх потреб національних спільнот, відзнаки за розвиток мов корінних народів, відзначення Дня національної злагоди та культурного розмаїття, а також зустрічі представників спільнот із Президентом України.
Водночас, підкреслив очільник ДЕСС, підтримка національних спільнот — не формальне виконання вимог на шляху до Європейського Союзу. Це свідомий вибір держави, яка прагне, щоб кожна людина почувалася повноправною і невіддільною частиною української політичної нації.
«Ми хочемо, щоб національні спільноти в Україні почувалися краще, ніж будь-деінде. Щоб вони не просто формально належали до українського суспільства, а відчували себе повноцінною, невіддільною частиною української політичної нації», — сказав Віктор Єленський.
Важливою думкою його виступу стало й те, що культурні традиції не повинні залишатися лише спогадом про минуле.
«Ми не хочемо, щоб національні спільноти лише зберігали свої культурні звичаї, релігійні особливості та традиції, наче музейні експонати. Ми хочемо, щоб ці традиції жили. Щоб їх плекали, розвивали, наповнювали новим змістом і передавали наступним поколінням».
Віктор Єленський також зауважив, що критика з боку представників спільнот — цілком нормальна і навіть корисна для державних інституцій: вона допомагає бачити проблеми й не зупинятися на досягнутому. Одне з головних завдань форуму, за його словами, — знайти дієві механізми захисту прав і свобод, які працюватимуть не лише на папері, а й у повсякденному житті.
На цьому ж акцентував директор Департаменту боротьби з дискримінацією Генерального директорату з питань демократії та людської гідності Ради Європи Халвард Горсет. У відеозверненні він наголосив, що захист прав національних меншин є невіддільною складовою демократичних реформ і важливою умовою суспільної стійкості під час війни.
«Справжнім критерієм ефективності цих стандартів є не лише те, що записано в законодавстві, а й те, що змінюється в повсякденному житті людей», — зазначив він.
Ідеться, зокрема, про можливість навчатися рідною мовою, брати участь в ухваленні рішень, отримувати послуги без дискримінації та бути почутими. Халвард Горсет зауважив, що Україна вже просунулася в удосконаленні законодавства, однак тепер особливо важливо забезпечити його належне виконання. Значна роль у цьому належить місцевій і регіональній владі, адже саме на місцях ухвалені рішення стають частиною щоденного життя.
Окремо представник Ради Європи зупинився на становищі ромських громад, які й надалі стикаються з перешкодами в доступі до освіти, працевлаштування, публічних послуг та участі в суспільному житті. Для подолання цих проблем, за його словами, потрібні адресні рішення, постійний діалог і реальне залучення самих громад.
Про вплив війни на життя українського суспільства говорив заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Іван Собко. Він наголосив, що представники понад 135 національних спільнот України хочуть жити тут, розвивати свої громади, виховувати дітей і будувати майбутнє. Найбільшою перешкодою для цього залишається російська агресія.
«Це москалі. Це війна. І це те, що переслідує нас і 100, і 200 років тому, повторюючись із покоління в покоління. Наш одвічний ворог — росія.
Він також наголосив, що Україна має все необхідне для життя й розвитку, а її головне багатство — люди. «Нам просто не дають можливості жити, розвиватися, тішитися життям — російська агресія забирає в нас цю можливість. А насправді в нас усе є. В нас чудова країна з чудовими людьми», — зазначив посадовець.
«Наше завдання – створювати умови, щоб кожна людина, незалежно від національності, почувалася тут удома. Це починається з простих речей: від доступності адміністративних послуг у ЦНАПах до підтримки культурних ініціатив, діяльності національно-культурних товариств та можливостей зберігати свої традиції», – наголосив заступник голови ЛОДА.
«Щоб людям було комфортно, добре і щоб вони відчували, що вони справді вдома», — окреслив він цей принцип.
Про те, що стійкість держави твориться спільними зусиллями, нагадала національна координаторка проєктів Офісу Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин в Україні Наталія Радивинчук. Вона відзначила внесок представників національних спільнот у захист України та підтримку суспільства.
«Представники національних спільнот захищають нашу державу в лавах Збройних Сил України, а також активно долучаються до підтримки суспільства та розбудови держави», — сказала Наталія Радивинчук.
За її словами, поряд із подальшим розвитком законодавства необхідно зосередитися на його практичному втіленні. Особливої уваги потребують участь національних меншин у суспільному житті, представлення їхніх інтересів та залучення до ухвалення рішень. Саме ці питання, наголосила вона, є важливими і для мандата ОБСЄ у сфері запобігання конфліктам.
Про підтримку України з боку міжнародних партнерів говорив Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні Александру Віктор Мікула. Він наголосив, що присутність дипломатів дружніх до України країн у Києві під час війни — це демонстрація солідарності з українським народом та підтримки незалежності, суверенітету й територіальної цілісності держави.
Посол також звернув увагу на те, що російська агресія спрямована не лише проти території України, а й проти її культурної, мовної та національної ідентичності.
«Росія заперечує право українців мати власну ідентичність, мову й культуру», — зазначив Александру Віктор Мікула.
На цьому тлі проведення форуму, де відкрито обговорюють права національних спільнот і їхнє місце в українському суспільстві, демонструє принципово інший підхід до розмаїття — той, що ґрунтується на повазі до ідентичності та рівності прав і абсолютно протилежний московському
Александру Віктор Мікула підтвердив готовність Румунії й надалі підтримувати Україну, зокрема в питаннях захисту прав національних меншин і європейської інтеграції.
Він також нагадав про співпрацю Румунії з українськими інституціями та румунськими громадами в Закарпатській, Чернівецькій та Одеській областях. Такі контакти, за його словами, дають змогу краще розуміти потреби спільнот, визначати спільні виклики й шукати рішення.
У виступах учасників відкриття прозвучали питання, які не мають простих відповідей і не вирішуються одним рішенням: як забезпечити вивчення та розвиток мов, підтримати культурні ініціативи, усунути перешкоди в доступі до освіти й послуг, залучати представників спільнот до ухвалення рішень. Окремо йшлося про те, як зробити так, щоб законодавчі гарантії справді працювали в кожній громаді.
Ці теми й визначили зміст подальшої роботи форуму. Важливо, що за кожною з них стоять конкретні потреби людей і громад, а отже, і відповідальність тих, хто може впливати на зміни: державних та місцевих органів влади, міжнародних партнерів, самих спільнот. У Львові ці питання вдалося зібрати в спільний порядок денний і почути різні сторони. Тепер важливо, щоб розмова продовжилася у рішеннях і діях — там, де люди щодня навчаються, працюють, зберігають свої традиції та будують спільне майбутнє України.
