«Там, де є вчитель, там є Україна»: в Ужгороді говорили про збереження ромської мови, освіту та 100-річну історію ромської школи
Сьогодні День ромської мови —це не лише привід згадати про багатство культурної спадщини, а й тривожне нагадування: без системної підтримки рідна мова ромів ризикує поступово зникнути з ужитку. Відсутність шкільних підручників, брак викладачів, діалектна роздробленість та наслідки багаторічної ізоляції ставлять під загрозу її передачу наступним поколінням.
Саме ці гострі виклики, а також роль освіти у збереженні ідентичності стали центральними темами тематичного дискурсу «Ромська мова та освіта: збереження ідентичності, спадкоємності та культурної спадщини», який відбувся 5 листопада в Ужгороді. Захід об’єднав урядовців, науковців, освітян та громадських діячів довкола спільного завдання — знайти практичні рішення, щоб ромська мова продовжувала жити в родинах, школах та медійному просторі України.
Цьогорічний тематичний дискурс в Ужгороді набув особливого значення завдяки ще одній важливій даті — 100-річчю заснування ромської школи в місті. Це сторіччя стало нагодою не просто згадати історичну подію, а й осмислити, яке значення освіта мала і продовжує мати для ромської громади, її розвитку та інтеграції в суспільство.
Захід організувала Державна служба України з етнополітики та свободи совісті спільно з Управлінням національностей та релігій Департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської ОВА та Центром культур національних меншин Закарпаття.
Бути почутими й не втратити своє
Вітаючи учасників онлайн, Голова ДЕСС Віктор Єленський наголосив, що інтеграція громади має відбуватися без втрати її мовного й культурного коріння:
«Це надзвичайно важливо для вибудовування та концентрування нації. Державна служба з етнополітики та свободи совісті робить усе для того, щоб ромська спільнота була якомога гармонійніше інтегрована в українське суспільство. І при цьому — зберегла, примножила та передала наступним поколінням свої етнічні особливості, чудові звичаї та обряди».
Менеджерка проєктів Ради Європи Зола Кондур звернула увагу на гірку реальність: ромська мова опинилася під загрозою зникнення через відсутність системного навчання, давню дискримінацію та соціальну ізоляцію. Вона підкреслила, що без практичних кроків захистити це мовне середовище буде неможливо:
«Мова — це набагато більше, ніж засіб спілкування. Це носій історії, традицій, досвіду та колективної пам&8217;яті. Збереження ромської мови сьогодні стикається з низкою викликів — історичною дискримінацією та соціальною ізоляцією. Тому її захист має бути невіддільною складовою ширших зусиль із забезпечення рівності, недискримінації та ефективного захисту прав осіб, які належать до ромської спільноти».
Глибокого людського звучання зустрічі надав виступ директора департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської ОВА Романа Молдавчука. Він відзначив виняткову стійкість української освіти під час війни та нагадав, що школа для дитини має бути насамперед місцем безпеки й прийняття:
«Безумовно, дитина має бути сита та одягнена. Але перш за все — дитина має бути люблена. І не тільки батьками, а й вчителями. Людина, яка виросла в любові — це людина, яка має майбутнє. Натомість той, хто змалечку стикається з дискримінацією, на жаль, позбавлений такого майбутнього, яке ми прагнемо їй дати».
Він згадав і перші місяці повномасштабного російського вторгнення, коли стало особливо помітно, наскільки важливою є освітня система для збереження державності та суспільної стійкості. Навіть там, де вже не було звичних державних інституцій, залишалися український учитель, українська книга й відчуття приналежності до України. «Там, де є вчитель, там є Україна», &8211; наголосив Роман Молдавчук.
Сто років ромської школи в Ужгороді: історія, яку важливо передати далі
Окремою частиною дискурсу стала презентація інформаційного буклету «Ромській школі Ужгорода — 100 років. Нотатки з історії: від витоків до сьогодення» та авторського відеофільму «Школа сотні історій».
Модерував презентацію Олександр Лях, заступник директора департаменту — начальник управління національностей та релігій департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської ОДА — ОВА.
Про історію та сучасність навчального закладу розповіли директорка Ужгородської гімназії №14 Оксана Легеза, заступник директора з навчально-виховної роботи Іштван Денде́ші, педагог-організатор Ерміла Улман та вчитель історії, голова профспілкової організації Роман Стойка.
За сторіччям школи стоїть набагато більше, ніж історія однієї освітньої установи. Це досвід кількох поколінь дітей, педагогів і батьків, для яких освіта ставала можливістю розширити життєві перспективи, здобути знання та знайти своє місце в суспільстві.
Презентовані матеріали дали змогу звернутися до витоків ромської освіти в Ужгороді, зберегти пам’ять про її становлення та показати, як історична спадщина продовжується сьогодні.
Важливо, що ювілей не обмежився урочистим вшануванням минулого. Він став приводом поговорити про сучасну школу, її завдання, міжнародну співпрацю, взаємодію з родинами та нові можливості для учнів.
Ромська мова: спадщина, ідентичність і виклики збереження
Першу тематичну панель — «Ромська мова: спадщина, ідентичність і виклики збереження» — провели в межах робочої панелі ДЕСС з нагоди Дня ромської мови.
Модератором виступив Віктор Коврей, начальник відділу етнополітики Державної служби України з етнополітики та свободи совісті. Він представив тему державної політики щодо збереження та розвитку ромської мови в Україні.
Учасники обговорили сучасний стан ромської мови, її діалектне розмаїття, перспективи розвитку, кодифікацію та формування підходів до писемного відтворення. Окрему увагу приділили розробленню навчальних програм, підручників і методик викладання, а також ролі родини, громади, освіти й медіа у передаванні мови наступним поколінням.
До дискусії онлайн долучилася Наталя Богданець-Білоскаленко, завідувачка відділу навчання мов національних меншин і зарубіжної літератури Інституту педагогіки НАПН України.
Євгенія Навроцька, дослідниця ромської культури та історії, педагогиня, представила тему «Ромська мова як жива спадщина: досвід збереження та передавання наступним поколінням».
Юрій Іваненко, голова Ромської ради України, перекладач та автор ромсько-українського словника, долучився до обговорення також онлайн. Його досвід десятилітньої роботиукраїнсько-ромським словником, до якого були підібрані слова з різних діалектів ромської мови в Україні.
Історичний вимір теми розкрила Наталія Зіневич, дослідниця ромської історії та культури, з доповіддю «Ромська мова в історичній пам’яті та культурній спадщині».
Окрему увагу приділили можливостям популяризації мови через сучасні медіа. Про це говорила Сімона Горняк, журналістка медіакомпанії Суспільного мовлення, авторка, редакторка та ведуча програми ромською мовою «Романо Джівіпен». Тема її виступу — «Ромська мова в медіа: можливості популяризації та збереження».
Загалом дискусія охопила як наукові та мовознавчі аспекти, так і цілком практичні питання: де і як сьогодні використовується ромська мова, що потрібно для її викладання, якими мають бути навчальні матеріали та як заохотити молодше покоління не втрачати зв’язку з рідною мовою.
Важливим залишається й питання діалектного розмаїття. Розвиток писемної форми, словників і навчальних матеріалів потребує фахового підходу, який враховуватиме особливості різних ромських громад і передбачатиме активну участь самих носіїв мови.
Освіта ромів: від столітнього досвіду до сучасних можливостей
Друга панель — «Освіта ромів: від столітнього досвіду до сучасних можливостей» — була присвячена практичним питанням доступу ромських дітей до якісної та інклюзивної освіти.
Модерувала дискусію Мар’яна Марусинець, директорка департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської ОДА — ОВА, докторка педагогічних наук, професорка.
Серед основних тем — подолання стереотипів і дискримінації в освітньому середовищі, взаємодія школи з родинами, збереження рідної мови та культури в навчальному процесі, соціально-психологічна підтримка дітей, а також інтеграція ромських учнів в освітній простір в умовах війни.
Практичний досвід розвитку інклюзивної та полікультурної освіти представила Агнеса Кудрон, директорка Берегівської гімназії «Опре Рома», з доповіддю «Розвиток інклюзивної та полікультурної освіти: досвід Берегівської гімназії «Опре Рома».
Історичний контекст ромської освіти та її суспільного значення розкрив Петро Габрин, заступник голови ГО «Закарпатська обласна молодіжна громадська організація «Гідність» («Патів»)», аспірант кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету. Його доповідь стосувалася ромської школи Ужгорода як практичного експерименту соціальної інтеграції ромської меншини в період входження тогочасної Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини.
Михайло Зан, кандидат історичних наук, доцент кафедри політології і державного управління Ужгородського національного університету, звернувся до теми «Ромська школа в Ужгороді у спогадах ірландського журналіста Роберта Смайлі». Такий історичний погляд допомагає доповнити відомі факти свідченнями та матеріалами, що відображають тогочасне життя ромської громади й освітнього середовища.
Про соціально-психологічний супровід ромських дітей — від дошкілля до школи — розповіла Елеонора Кулчар, директорка БО «Закарпатський обласний благодійний фонд «Благо», радниця голови Закарпатської ОВА з питань забезпечення прав осіб, які належать до ромської національної меншини, на громадських засадах.
Окремим напрямом стала тема збереження ромської мови та культури безпосередньо в освітньому процесі. Її представив Мирослав Горват, заступник голови обласної міжвідомчої робочої групи з питань координації виконання Стратегії сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини в українському суспільстві, радник Ужгородського міського голови, доктор філософії у галузі політології. Він також вручив подяки вчителям гімназії в імені Ужгородської міської ради.
Важливою частиною програми стала також передбачена участь представників Ужгородської гімназії №14, які мали представити міжнародний обмін досвідом, спільні освітні проєкти та найкращі практики роботи з ромськими дітьми й батьками.
Ще один особливий акцент — особисті історії випускників гімназії. Їхній досвід навчання та життєві досягнення мали показати, як освіта впливає на можливості людини, допомагає долати бар’єри й будувати власний шлях.
Адже за кожною освітньою програмою та кожною державною стратегією стоїть конкретна дитина. Її бажання навчатися, підтримка родини, ставлення педагогів і можливість розвиватися без дискримінації.
Зберегти мову — означає зберегти можливість бути собою
Тематичний дискурс у День ромської мови об’єднав два взаємопов’язані напрями: збереження мовно-культурної спадщини та розвиток освітніх можливостей ромської громади.
Столітня історія ромської школи в Ужгороді нагадує, що освіта була й залишається важливим шляхом до самореалізації, суспільної участі та кращого майбутнього. Водночас збереження рідної мови потребує не лише пам’ятних дат і декларацій, а щоденної роботи — у родинах, школах, громадах, наукових установах і медіа.
Це робота над навчальними матеріалами, підручниками, словниками, підготовкою педагогів, підтримкою культурних ініціатив і створенням умов, за яких ромська мова звучатиме не лише під час тематичних заходів, а й у повсякденному житті.
Не менш важливо, щоб ромські діти мали рівний доступ до якісної освіти, відчували повагу до своєї ідентичності та могли реалізовувати власний потенціал без упереджень.
День ромської мови — це нагадування про те, що культурне розмаїття є однією з цінностей України. А 100-річчя ромської школи в Ужгороді — не лише привід озирнутися на минуле, а й можливість подумати про те, якою буде освіта для наступних поколінь.
Бо мова живе не лише в словниках і підручниках. Вона живе в родинних розмовах, у дитячих голосах, піснях, історіях і щоденному спілкуванні. А школа має бути тим місцем, де дитина не мусить обирати між власною ідентичністю та можливістю отримати якісну освіту.
Зрештою, зберегти мову — означає зберегти пам’ять народу. Дати дитині освіту — означає відкрити їй майбутнє. І ці два завдання мають іти поруч.
Бо мова живе не лише в словниках та підручниках. Вона живе в родинних розмовах, у дитячих голосах, у піснях, історіях і щоденному спілкуванні. І найважливіше завдання сьогодні — зробити так, щоб вона продовжувала звучати й завтра.
