У спорах щодо витрат на дитину шаблонів доказування не існує – комітет НААУ
Коли дитина через свої особливості (розвиток здібностей, хвороба, каліцтво) потребує додаткових витрат, обовʼязок участі у цих витратах покладається на обох батьків. У разі спору розмір участі визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як суд має визначати такі обставини пропонується визначити проектом Закону №13051 від 27.02.2025 «Про внесення змін до статті 185 Сімейного кодексу України щодо врегулювання деяких положень стосовно участі батьків у додаткових витратах на дитину».
На думку авторів законодавчої ініціативи, зокрема потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси, та умови. Також пропонується закріпити, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують витрати, свідчать про необхідність та додаткових витрат.
На прохання Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики у Національній асоціації адвокатів України проаналізували положення проекту та висловили зауваження і пропозиції.
Комітет НААУ з питань сімейного права послався на позицію судді КЦС ВС Ольги Ступак, висловлену нею під час тематичного круглого столу «Спори про стягнення додаткових витрат на дитину: на що звертати увагу для досягнення позитивного результату». Зокрема, вона відзначила, що у відповідній категорії справ потрібно зосередитися на доказуванні існування особливих обставин. І тут не може бути шаблонів. Необхідно детально доводити особливості дитини. Зокрема, можливо надавати висновки психолога, інших спеціалістів щодо схильності дитини до спорту, малювання, музики тощо. Також необхідно враховувати думку дитини: чи бажає вона сама розвиватися у певній сфері, чи це більше бажання одного з батьків. І тут також може бути корисним, наприклад, висновок психолога про інтереси дитини.
У звʼязку із цим в комітеті НААУ зауважили, що чинне законодавство встановлює, що розмір участі у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. І цю норму не можна обмежувати лише певними обставинами, оскільки в кожному конкретному випадку вони будуть особливі і матимуть значення лише в справі, що розглядається.
При цьому питання доказів і доказування у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, регулюється Цивільним процесуальним кодексом.
За змістом його ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими й електронними доказами;
Тож пропонована проектом процесуальна норма щодо доказів не узгоджується з процесуальними нормами, може розцінюватися як звужуюча обсяг доказів лише до документального підтвердження додаткових витрат, що негативно впливатиме на реалізацію процесуальних прав сторін і може призвести до порушення основоположних принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Таким чином, роблять висновок у Комітеті НААУ з питань сімейного права, проект Закону № 13051 потребує суттєвого доопрацювання.