Верховний Суд розгляне позови Фонду гарантування на 1,7 мільярда гривень
Цього тижня, 01-05 червня 2026 р., суди розглядають позови Фонду гарантування вкладів до пов’язаних осіб та власників 16-ти банків, що виводяться з ринку. Це позови як у господарських, цивільних, так і у кримінальних провадженнях.
У процесі ліквідації банку встановлено, що банку та його кредиторам були завдані багатомільйонні втрати, зокрема, унаслідок видачі кредитів без належного оформлення та забезпечення. Крім того, незадовго до банкрутства, у 2014 році банк інвестував понад 60% своїх активів у фіктивні цінні папери пов’язаних компаній. За оцінкою стану емітентів, реальна вартість цих «цінних» паперів складала близько 1 гривні. Ця справа стала першою серед позовів Фонду, яку розглянула Велика Палата Верховного Суду і за якою було ухвалено рішення на користь Фонду. Однак, згодом цей же суд скасував своє рішення за нововиявленими обставинами та спрямував справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
04 червня цей же суд продовжить розгляд:
У ході виведення з ринку ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» встановлено, що до визнання неплатоспроможним банк проводив ризиковану кредитну політику, а саме: упродовж кількох років було укладено десятки подібних між собою кредитних угод, що мають ознаки шахрайства. Цим було завдано значної матеріальної шкоди банку та його кредиторам.
Під час ліквідації банку було встановлено, що до визнання його неплатоспроможним, останній здійснював збиткові кредитні операції без належного забезпечення, а також необґрунтоване інвестування в цінні папери. Крім того, встановлено надання переваг при кредитуванні позичальників, які пов`язані з посадовими особами банку.
Внаслідок вказаних дій загальний фінансовий стан банку погіршився, а кредиторам банку було завдано багатомільйонних збитків.
Як повідомляв Фонд, у банку до визнання його неплатоспроможним застосовувались схеми виведення активів. Зокрема, видача незабезпечених кредитів та кредитів під неліквідне забезпечення. Як наслідок, на момент формування ліквідаційної маси 72% кредитного портфелю банку було безнадійною заборгованістю, а майже 22% усіх активів банку складали сміттєві цінні папери. Решта кредитного портфелю – це заборгованість фізичних осіб за споживчими та іпотечними кредитами, наданими під заставу рухомого та нерухомого майна, обслуговування яких зупинилось, в більшості випадків, до моменту введення тимчасової адміністрації у банку.