Відновлення починається з команди: фахівці закладів охорони здоров’я МВС допомагають захисникам і захисницям повертатися до активного життя
У медичних закладах системи МВС продовжують впроваджувати сучасні підходи до лікування та реабілітації військовослужбовців і ветеранів. Поряд із фізичним відновленням дедалі більшої уваги приділяють поверненню повсякденних навичок, психологічній підтримці та адаптації людини до активного життя. Одним із таких напрямів у провідній установі охорони здоров'я системи МВС стало терапевтичне садівництво - вирощування мікрозелені в межах занять з ерготерапії.
Ерготерапія є важливою складовою мультидисциплінарної реабілітації. Її мета - допомогти людині відновити або набути навичок, необхідних у повсякденному житті, професійній діяльності та соціальній адаптації. Для цього фахівці використовують практичні заняття, які поєднують фізичну активність, когнітивне навантаження та емоційне залучення. До реабілітаційного процесу обов’язково включають заняття, максимально наближені до реальних життєвих ситуацій.
Зокрема, терапевтичне садівництво має важливу психологічну складову. Спостереження за тим, як із маленької насінини щодня з’являється новий паросток, дає можливість бачити результат власних зусиль і відчувати контроль над процесом. Для людини, яка проходить складний шлях після поранення, такі прості, на перший погляд, заняття можуть стати ще одним кроком до відновлення - повернення впевненості у власних силах, звичних дій та активності у повсякденному житті.
За кожним результатом реабілітації стоїть не лише сам пацієнт, а й команда фахівців, яка щодня працює разом із ним. У закладі охорони здоров’я системи МВС реабілітаційний процес вибудуваний як послідовний шлях - від перших занять у палаті та відділенні інтенсивної терапії до повернення людини в активне соціальне життя. Завідувач відділення реабілітації Іван Матяш говорить, що на цьому шляху змінюється не лише фізичний стан пацієнта, а й поступово відновлюються його впевненість, мотивація та віра у власні сили.
Наступний важливий етап - повернення до взаємодії з іншими. Пацієнти займаються разом із побратимами, спілкуються з медичними працівниками, долучаються до групових активностей - від арт-терапії до занять із терапевтичного садівництва. В звичному для захисників середовищі, за словами завідувача відділення, люди поступово виходять із замкненості та зневіри й знову відчувають себе частиною спільноти.
Результат такої роботи іноді можна побачити буквально у долонях. Пацієнти діляться з медиками вирощеним мікрогріном, розповідають про свої врожаї та радіють, коли насіння добре сходить. Для стороннього спостерігача це може здаватися маленьким досягненням. Для людини, яка проходить складний шлях після поранення - це доказ того, що вона знову може щось створити власноруч і побачити результат своєї праці.
Валентин родом із Вінниччини. Його побратими знають його за позивним Анкл. Спочатку він хотів обрати для себе псевдо Дядько або Вуйко, однак обидва вже були зайняті. Тож зупинився на псевдонімі Анкл - слові, яке запам’яталося йому ще з дитинства під час перегляду мультфільму «Аватар».
До війська Валентин прийшов улітку 2024 року. Підписавши контракт, розпочав службу в мінометному підрозділі - працював у розрахунку 82-мм міномета, згодом став командиром розрахунку. Паралельно опановував тактичну медицину й виконував обов’язки бойового медика. Коли підрозділ реорганізували, Валентин остаточно обрав для себе медичний напрям - допомагати пораненим побратимам безпосередньо на передовій.
За час служби він виконував бойові завдання на різних напрямках - у Серебрянському лісі, Лиманському районі, Нью-Йорку, Торецьку та на Добропільському напрямку.
Поранення Валентин отримав у січні 2026 року поблизу населеного пункту Родинське на Добропільському напрямку. Разом із побратимами він перебував у бліндажі, виконуючи обов’язки чергового медика та готуючись у разі потреби евакуйовувати поранених. Позицію атакували. Попри це разом із побратимами йому вдалося вибратися з-під обстрілу та дістатися відносно безпечного місця.
Валентин отримав важкі поранення ноги та правої верхньої кінцівки, яку згодом ампутували. Нині йому 25. Вже сім місяців Анкл проходить лікування та реабілітацію. Поруч із ним - родина: мати, батько, наречена, сестра та племінниці. У реабілітаційному центрі він регулярно займається фізичними вправами та працює над відновленням. А нещодавно спробував для себе зовсім новий вид активності - вперше долучився до заняття з вирощування мікрозелені.
Заняття з висадки мікрогріну стало для Валентина першим досвідом терапевтичного садівництва. До цього він займався переважно фізичною реабілітацією та тренуваннями у спортзалі. Тепер до його відновлення додався ще один напрям - робота, яка потребує зосередженості, точності та терпіння, але водночас дозволяє просто переключитися і на певний час зосередитися на чомусь іншому.
Через кілька днів у його лотках мають з’явитися перші паростки. Це великий результат , який складається з тих самих маленьких перемог: зосередитися і зробити рух, який вчора був складним, виконати нове завдання, спробувати те, чого ніколи раніше не робив і побачити результат власної роботи.
Відновлення захисників і захисниць - це копітка робота. Крок за кроком, з таких маленьких, але важливих перемог щодня складається шлях кожного пацієнта. Це добре розуміє ерготерапевт із багаторічним досвідом Любов Голівець, яка працює з важкопораненими військовослужбовцями та ветеранами у провідній установі охорони здоров’я МВС України.
Для ерготерапевта важливо не просто відновити окремий рух чи функцію. Значно важливіше - допомогти людині знову виконувати те, що має для неї значення у повсякденному житті, роботі, спілкуванні та професійній діяльності. В реабілітаційному відділенні, постійно шукають нові форми занять, які дозволяють працювати одночасно з фізичними, когнітивними та емоційними потребами пацієнтів.
З пацієнтами працюють у різних форматах, які можуть бути пов’язані з їхніми професійними навичками. Тренують певні дії за допомогою Xbox, занурюються у віртуальну реальність, працюють із симуляторами дронів. Є й мистецькі заняття, які особливо добре працюють у груповому формат. Наприклад, ветерани спілкуються між собою, створюють щось власноруч, іноді роблять подарунки для близьких і приходять на заняття разом із дружинами.
Такий підхід дозволяє не замикати реабілітацію лише на фізичних вправах. Людина поступово повертається до взаємодії з іншими, вчиться планувати свої дії, приймати рішення, виконувати завдання від початку до кінця. А ще - отримує можливість відчути себе не лише пацієнтом, а людиною, яка може щось створювати, робити для себе та інших.
Ідея терапевтичного садівництва в реабілітаційному відділенні з’явилася неспроста.
До фахівців звернулися представники ініціативи «Терапевтичні сади», розповіли про практику вирощування мікрозелені, показали, як усе працює, та передали перші набори. Команда вирішила спробувати. Висадили насіння, почекали кілька днів, побачили перші паростки, згодом зібрали врожай і зрозуміли, що цей простий на перший погляд процес може стати ще одним інструментом у роботі з ветеранами.
За два місяці тут уже провели близько восьми групових та 12 індивідуальних занять із вирощування мікрозелені. І кожне з них по-своєму відрізняється від попереднього.
Нагадаємо, що на одному з таких занять зібралися дев’ятеро військовослужбовців, в яких уражені верхні та нижні кінцівки, втрачений частково зір. Цього разу учасники висаджували чотири культури - горох, броколі, руколу та крес-салат. Усім їм особливо важко було працювати з найдрібнішим насінням - руколою та крес-салатом. Через травми зернятка було складно втримувати та рівномірно розподіляти.
Після висадки важливо пам’ятати про свою рослину. Стежити за нею, вчасно поливати, забезпечити світло й відповідну температуру, не перелити та не пересушити. Таким чином, пацієнт не просто виконує вправу - він планує послідовність дій і бере відповідальність за результат.
Це важливо і для тренування когнітивних функцій. За словами ерготерапевта, у ветеранів із наслідками акубаротравми та черепно-мозкових травм можуть виникати труднощі з увагою, плануванням та виконанням послідовних дій. Догляд за рослиною дозволяє тренувати ці навички у природному та зрозумілому форматі.
Мікрозелень не змушує довго чекати. Дрібні культури - броколі, рукола та крес-салат - проростають вже наступного дня. Горох і соняшник з’являються на третій. А приблизно через 10–14 днів більшість культур уже готові до збору врожаю.
Для людини, яка проходить тривалий шлях реабілітації, такий швидкий і наочний результат має особливе значення. Власними руками вона створює щось, що ще кілька днів тому було лише маленькою зерниною.
До терапевтичного ефекту додається ще один важливий аспект - користь самої зелені.
Мета заняття - не просто гарний зелений контейнер на підвіконні. Це продукт, який людина виростила сама і який згодом може додати до власного раціону. За словами фахівців, захисники уважно стежать за своїми контейнерами, приходять подивитися, чи з’явилися паростки, радіють першим сходам. А коли зелень уже готова до споживання, часто починають приносити її медичним працівникам та побратимам.
В цих маленьких контейнерах з’являються не лише паростки мікрозелені, в них зароджується сенс життя.
На початку заняття ветерани обов’язково підписують свої контейнери, ставлять дату або слово, яке для них має особливе значення. Не всі розповідають, що саме вони загадали. Хтось залишає це тільки для себе. Хтось пише «швидкого одужання», «відпустка», «канікули». А один із ветеранів виклав із написаних літер назву Genium 4 - модель протеза колінного суглоба, яку він мріє отримати. Так насіння стає своєрідним символом очікування.
Для людей, які пережили важке поранення, втрати кінцівок і зараз вчиться жити в нових фізичних можливостях, такий досвід має зовсім інше значення.
Мультидисциплінарна команда реабілітаційного відділення установи постійно шукає нові види занять. Адже реабілітація не повинна перетворюватися на монотонну послідовність однакових вправ.
Фахівці установи не лише випробовують нові практики для власних пацієнтів, а й діляться набутим досвідом із колегами. Тут проходять стажування ерготерапевти з інших закладів, яким показують різні підходи та напрацювання реабілітаційної команди. Так досвід провідної установи поступово може поширюватися на інші медичні заклади системи МВС.
І навіть догляд за мікрозеленню тут стає спільною справою. Коли у вихідні медичні працівники не працюють, допомогти з поливом можуть рідні ветеранів. Хтось приносить нове насіння, хтось стежить за паростками, хтось допомагає зібрати врожай. Навколо кількох невеликих контейнерів формується простір взаємодії - між ветеранами, медиками, ерготерапевтами, побратимами та рідними.
А головне - людина отримує можливість знову відчути просту послідовність, яка так багато означає у відновленні: зробив - дочекався - отримав результат.
Значення команди
Для Івана Матяша команда - це не просто фахівці різних напрямів, які працюють поруч. Це люди, об’єднані спільною метою - допомогти пацієнту пройти свій шлях відновлення і повернутися до активного життя. Кожен вкладає у цю роботу свої знання, час, сили та емоції. Завідувач відділенням переконаний, що злагодженість створює середовище, у якому пацієнт поступово повертає віру у власні можливості.
Найважливішим в цій історії є не сам мікрогрін. За кожною висадженою зерниною стоять люди: одні знову вчаться створювати, планувати, чекати, радіти результату і ділитися ним з іншими, інші - навчають і повертають віру в себе. Тому великий шлях відновлення справді починається з маленького зерняти.
Департамент комунікації МВС