З Днем української писемності та мови!

Мова тримається на людях. На тих, хто говорить нею вдома, читає дітям книжки, пише листи, сперечається, жартує, молиться, згадує тих, кого вже немає поруч.

Українська мова має довгу й непросту історію. Її намагалися витіснити й замовчати,  але сьогодні українське слово — це наша зброя. Ми пишемо ним свою історію, говоримо про біль і надію, передаємо дітям те, що зобов’язані зберегти.

Мова не потребує гучних слів про любов до неї. Вона потребує нашої щоденної присутності. Їй потрібні люди, які нею говорять, пишуть, думають, творять. Які дбають про те, щоб вона звучала вільно й повнокровно.

Мова — це наш дім, який завжди з нами, де б ми не були. У ній — наша пам’ять, наші голоси й те невидиме світло, за яким ми впізнаємо своїх у будь-якому куточку світу.

З Днем української писемності та мови! Бережімо своє слово, бо в ньому — ми самі.