21 день до нової реальності: як працює програма “Перезавантаження”
У межах проєкту «Перезавантаження: віднайти себе у темряві» Міністерство внутрішніх справ України спільно з онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform детально знайомлять із програмою реабілітації ветеранів/ветеранок, які повністю або частково втратили зір.
Програма «Перезавантаження» - це не про універсальний підхід. Вона побудована навколо конкретної людини, її стану, потреб і темпу відновлення. Перший етап триває 21 день і є базовим: саме тут закладаються ключові навички, без яких неможливо повернутися до самостійного життя.
Про те, як працює програма та яких результатів вдалося досягти, поділилася Директорка Департаменту охорони здоров’я МВС України Лілія Бойко:
Йдеться не лише про фізичну адаптацію. Ветеранів навчають орієнтуванню та мобільності у просторі, роботі з ІТ-технологіями, шрифту Брайля, а також відновлюють соціальні та побутові навички. Паралельно з цим працює мультидисциплінарна команда: психологи забезпечують постійний супровід, соціальні фахівці допомагають із поверненням у суспільство, а додаткові практики - від арттерапії до анімалотерапії - підсилюють процес відновлення пацієнтів.
Як пояснює начальниця медичного реабілітаційного центру «Пуща-Водиця» Юлія Шведенко, перший цикл - лише початок системної роботи. Другий - це вже не знайомство, а поглиблення. На цьому етапі мультидисциплінарна команда акцентує увагу на закріпленні та вдосконаленні набутих навичок. Програма стає ще більш індивідуальною: фахівці аналізують прогрес кожного учасника і підсилюють саме ті напрямки, які потребують додаткової уваги.
Фінальна мета програми - не просто адаптація, а повноцінне повернення до життя. Саме для цього передбачений третій етап - соціалізація та професійна переорієнтація.
Водночас у медичному реабілітаційному центрі наголошують, що жодних жорстких рамок чи «потокового» підходу тут немає. Навіть у межах одного заняття можна побачити, як працює принцип «рівний - рівному», коли самі учасники допомагають один одному.
Ще одна важлива деталь - відкритість програми. Вона доступна для всіх, хто цього потребує, незалежно від підпорядкування чи структури служби.
Тут не рахують години «від» і «до». У відомчому закладі охорони здоров’я працюють доти, доки людина справді не почне впевнено рухатися вперед. І це найважливіша умова.
Сьогодні у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця» триває заняття з орієнтування у просторі.
Це спеціально облаштована ергокімната. На вигляд як звичайна квартира: з кухнею, меблями, побутовими речами, які є в житті кожного. Саме тут ветерани/ветеранки, які повністю втратили зір під час виконання бойових завдань, вчаться орієнтуватися у просторі на дотик і звук, запам’ятовувати розташування речей і довіряти собі.
Заняття не починаються одразу з плити або ножа. Спершу - знайомство з простором і логікою безпечного руху. Тут важливо не просто навчити людину виконати дію, а дати їй відчуття контролю, коли кожен наступний крок - зрозумілий і передбачуваний.
Окремий напрямок - фізична адаптація. Вона необхідна не лише для загального відновлення, а й для безпечного руху в просторі. Після втрати зору змінюється координація, порушується відчуття рівноваги, тому тіло теж потрібно вчити працювати по-новому.
Євген Микитин - родом з Івано-Франківщини. 1 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поруч із ним розірвався ворожий боєприпас - за кілька метрів. Основний удар припав на скло. Внаслідок поранення скляними уламками він повністю втратив зір.
Сьогодні Євген уже втретє проходить реабілітацію у Медичному реабілітаційному центрі «Пуща-Водиця». Орієнтування в побуті стало для нього не новим викликом, а частиною щоденного відновлення - процесу, який триває крок за кроком.
За фахом 27-річний військовий - кухар. І це відчувається навіть у реабілітації: у центрі його кулінарні навички вже добре знають і, як зізнаються фахівці, щиро цінують. Саме під його керівництвом тут готували борщ і плов для учасників програми та гостей.
Євген ділиться: найскладніше після поранення - не кухня, а орієнтування у просторі.
Євген не лише проходить власний шлях відновлення, а й сам стає опорою для інших.
Свою історію адаптації Євген описує просто, як процес, який починається з найелементарніших речей.
Сьогоднішнє завдання - самостійно приготувати обід. У меню - паста фарфалле з курячою грудинкою та болгарським перцем у сирно-вершковому соусі, салат, бутерброди зі шпротами та компот.
Усе відбувається у форматі командної роботи: кожен відповідає за свій етап - хтось готує на кухні, хтось сервірує стіл, хтось контролює процес і підстраховує там, де це потрібно. Саме так звичайне приготування їжі перетворюється на практику відновлення навичок і впевненості у власних діях.
За словами фахівців, учасники програми “Перезавантаження” самостійно розподіляють ролі, домовляються, хто за що відповідає, і крок за кроком виконують завдання. Для стороннього спостерігача - це звичайна кухня. Для них - повернення контролю над власним життям.
Поруч із Євгеном працює Олександр Наумович - ще один учасник програми, який під час бойових дій внаслідок ворожого обстрілу та уламкового ураження очей втратив зір. Олександру 23. Він родом із Харкова. Служив у лавах Національної гвардії України артилеристом-навідником.
Одним із перших етапів адаптації для нього стало знайомство зі шрифтом Брайля - базовим інструментом, який відкриває можливість читати й орієнтуватися в інформації без зору.
Харків’янин уперше бере участь у програмі «Перезавантаження» і лише опановує базові навички орієнтування та побутової самостійності. Попри це, із задоволенням включається в процес і допомагає Євгенові на кухні - підхоплює завдання, коли потрібні додаткові руки, і поступово вчиться діяти впевненіше у вже знайомому просторі. Він не лише долучився до накриття столу, а й приготування страв, де кожен рух - це ще один крок до адаптації.
Саме кухня стала для нього одним із перших майданчиків, де доводиться заново вчитися простим, але дуже точним діям. Олександр зізнається: різати овочі було простіше, ніж працювати з м’якими продуктами для бутербродів:
Попри це, він поступово адаптується до нових побутових задач і вчиться діяти впевненіше у просторі кухні. Для нього це не просто навчання готуванню, а відновлення базових навичок самостійності.
Про перебування в центрі Олександр говорить щиро і з чітким відчуттям підтримки з боку команди:
Про те, як змінюється стан і навички учасників буквально на очах, розповідають і в команді центру - адже частина занять побудована так, що ветерани поступово переходять від навчання до взаємодопомоги одне одному. А найцінніше - це відгуки самих учасників.
За словами Лілії Бойко, сьогодні центр перебуває на етапі, коли потреба в програмі лише зростає, а її результати працюють краще за будь-яку комунікацію:
Водночас розвиток таких ініціатив неможливий без партнерства та міжнародної підтримки.
Підсумовуючи, можна впевнено сказати: саме з щоденних, простих дій починається найбільша внутрішня робота - повернення впевненості, відчуття власної опори й автономності. І найважливіше тут те, що це вже не про процес у перспективі - це про результат, який формується тут і зараз, у кожному кроці, у кожній відновленій навичці, у кожній історії повернення із темряви до життя.
Запрошуємо ветеранів/ветеранок, які повністю або частково втратили зір, на безоплатний 21-денний курс «Перезавантаження», що включає проживання та харчування.
Детальніше: Медичний реабілітаційний центр “Пуща-Водиця” МВС України
Департамент комунікації МВС