9 років тому, 6 липня 2014 року, українські військові уперше визволили Бахмут
Тоді місто ще мало радянську назву Артемівськ. Під час другої спроби захопити Бахмут після лютого 2022-го Росія стерла його з лиця землі.
Проросійські бойовики так званої ДНР намагалися взяти місто під контроль із квітня 2014 року. Їм вдалося зірвати роботу виборчих дільниць в Артемівську під час виборів Президента України у травні, а також захопити частину адміністративних будівель, зокрема міську раду та місцеву прокуратуру. Бойовики намагалися захопити також 1282-й Центр забезпечення озброєнням і технікою, щоб отримати доступ до великих запасів зброї та боєприпасів. Однак, бійці 3-го окремого полку спеціального призначення змогли організувати грамотну оборону цієї військової частини.
Перший бій за звільнення міста відбувся між батальйоном МВС «Артемівськ» та проросійськими бойовиками 4 липня 2014-го під час розвідувального рейду українських військових. А вже за два дні, 6 липня, підрозділи Національної гвардії та Збройних сил провели операцію зі звільнення Артемівська.
Із 2014-го по 2022-й, до російського повномасштабного вторгнення, місто продовжувало розвиватися. У 2016 році в межах політики декомунізації йому повернули історичну назву – Бахмут на честь річки Бахмутка, що протікає поруч. Це було одне з найстаріших (засноване ще в XVI столітті) та найбільш мальовничих міст Донеччини. Воно мало розвинену й нехарактерну для регіону промисловість: солевидобування та виноробство.
Бахмут завжди був центром українського солевидобування. У місті працювали науково-дослідний інститут «Сіль» та головний офіс державної компанії «АртемСіль». Основні соляні шахти були розташовані в містечку Соледар, яке входило до Бахмутської агломерації.
Також у Бахмуті діяв найбільший у Східній Європі завод із виробництва ігристих вин «Артвайнері».
У місті працювало 20 шкіл, 29 дитсадків, 4 училища, 4 коледжі, 12 бібліотек. У центрі був розташований католицький костел Матері Божої Святого Розарію у неоготичному стилі. Також діяла Бахмутська мечеть з ісламським культурним центром. Завдяки міжнародним грантовим програмам вдалося реконструювати набережну річки Бахмутка та Алею троянд.
Бахмут називали містом шампанських вин і троянд. Після 24 лютого 2022 року Росія перетворила його на випалену землю.
Інтенсивні бої в районі міста почалися в травні 2022 року і тривають досі. Найактивнішими вони були взимку 2022–2023 років. Американська газета The Washington Times із посиланням на фахівців писала, що бої за Бахмут стали найкривавішою піхотною битвою в Європі з часів Другої світової війни.
Оборона Бахмута стала символом незламності українського війська, яке протистояло ордам російських військових і завербованих у найманці кримінальних злочинців з ПВК «Вагнер». Поруч з українцями Бахмут обороняли ічкерійські воїни з батальйонів імені Шейха Мансура та Джохара Дудаєва, білоруські добровольці з полку імені Кастуся Каліновського й навіть росіяни з легіону «Свобода Росії», а також добровольці з інших країн світу у складі Інтернаціонального легіону.
За словами командувача Східного угруповання військ ЗСУ генерал-полковника Олександра Сирського, у Бахмуті російська армія вдалася до властивої їй тактики випаленої землі.
Сьогодні міста фактично не існує. Російські ракетні та артилерійські удари перетворили його на руїну. З близько 70 тисяч людей, які жили тут на початку 2022 року, залишилося трохи більше 500 (за даними Донецької ОВА на 31 травня 2023-го).
Бої за Бахмут тривають досі. Українські захисники метр за метром просуваються в районі Бахмута у важких кровопролитних боях.
Памʼятаймо злочини та руйнування, яких російська армія та її найманці завдали славному українському місту та його жителям. А також героїчний чин його оборонців!
