Чорнобильська аварія: трагедія, зафіксована в архівних документах

26 квітня 1986 року світ змінився назавжди. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції стала не лише найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, а й багаторічним випробуванням для цілої нації. Радіоактивна хмара, що накрила тисячі квадратних кілометрів, на десятиліття визначила долю величезного регіону та мільйонів людей.

Через сорок років після трагедії, коли свідків тих подій стає все менше, особливої ваги набуває документальна спадщина. Її зберігають державні архіви України, що перебувають у сфері управління Міністерства юстиції України, який координує розвиток архівної системи та відповідає за збереження, розсекречення і відкритість документів Національного архівного фонду.

Свідчення, що не мають терміну давності

У фондах державних архівів України — сотні тисяч документів, пов’язаних із Чорнобильською катастрофою. Серед них урядові рішення та доручення партійних органів, доповідні записки і спецповідомлення, матеріали евакуації населення, медичні звіти про наслідки радіаційного впливу, карти радіаційного забруднення, а також листи громадян, фото- та відеодокументи. Разом вони формують цілісну картину трагедії — від перших годин аварії до довготривалої ліквідації її наслідків.

Великий масив таких матеріалів зосереджено у Державному архіві Київської області (ДАКО). Напередодні 40-річчя аварії директорка ДАКО Соф’я Каменєва представила унікальні матеріали, які десятиліттями перебували під грифом «таємно», а сьогодні є доступними для дослідників та громадськості.

Відкриває колекцію чорнобильських документів спецповідомлення начальника Управління внутрішніх справ Київського обласного виконкому, генерал-майора міліції В.М. Корнейчука. У ньому вперше зафіксована подія на ЧАЕС, що сталася у ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. Щоправда, її ще не було названо аварією, йдеться лише про вибух і пожежу на 4-му енергоблоці станції.

А от у листі директора ЧАЕС Віктора Брюханова, що адресований Київському обкому партії, вже йдеться про аварію, руйнацію даху та стін реакторного відділення та перші людські втрати. Довгий час цей документ знаходився на секретному зберіганні, приховуючи від світу правду, яку партійне керівництво СРСР не наважувалося озвучити.

Саме цей лист у 2017 році був включений до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу». Також туди увійшли й інші документи, пов’язані із катастрофою на ЧАЕС, які зберігаються, зокрема, у Центральному державному архіві громадських об'єднань та україніки і у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. 

«Таким чином, документальна спадщина, пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС, визнана об’єктом світового значення. Це означає, що чорнобильські архіви є частиною глобальної пам’яті людства», — говорить Соф’я Каменєва.

Безглузді спроби приховати правду

Цінність цих документів полягає у їхній бездоганній об’єктивності. У той час як радянська пропаганда намагалася приховати масштаби лиха, архівні справи фіксували реальну картину: хаос перших днів евакуації, рівень радіаційної забрудненості, стан здоров’я людей та суспільну реакцію на те, що сталось.

В інформаційному листі міськкомам та райкомам партії Київський обком КПУ закликав «здійснювати роз’яснювальну роботу», «припиняти різного роду чутки і домисли», «проявляти високу політичну пильність» під час першотравневих свят. Радянська влада, як свідчать архівні документи, продемонструвала разючу безвідповідальність за долі людей. Це похитнуло довіру до неї навіть у найлояльніших прихильників системи.

Зокрема, у фондах архіву зберігається лист киянина, члена Компартії А.В. Кузнецова, адресований тодішньому генеральному секретарю ЦК КПРС Михайлу Горбачову. У ньому описано паніку в Києві, спричинену несвоєчасним інформуванням населення, недовірою до влади та відчуттям несправедливості.

«Хіба можемо тепер ми, прості люди, рядові комуністи, довіряти керівникам? Особисто я перестав довіряти. Так само кажуть інші… Аварія на АЕС розкрила головну виразку нашої дійсності: відірваність верхівки від народу, турботу лише про особисте. Все це може призвести до остаточного розвалу нашої країни», — йдеться у листі.

Як вважають чимало дослідників, саме Чорнобильська катастрофа зрештою стала одним з каталізаторів розпаду СРСР.

Відеосюжет доступний на нашій Facebook-сторінці за посиланням:

Відкритість та цифровізація: правда в один клік

Сучасний архів — це не лише стелажі з папками, а й високотехнологічний простір, у якому документи реставруються і відцифровуються.

Як розповіла директорка ДАКО Соф’я Каменєва, одним із пріоритетних напрямів роботи є оцифрування «чорнобильського фонду». Переведені у цифровий формат документи захищені від руйнування, відкриті для широкого кола користувачів — журналістів, науковців та інших зацікавлених громадян. Архівні матеріали доступні у читальних залах державних архівів, а також онлайн — через електронні ресурси, що постійно поновлюються.

Пам’ятати заради майбутнього

Чорнобильська колекція, що зберігається у Державному архіві Київської області, не припиняє поповнюватися. З останніх надходжень — партія аудіовізуальних документів, яку ДАКО отримав від Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція».

Це відцифровані фото, на яких зафіксовані події, пов’язані із захопленням ЧАЕС на початку 2022 року російськими окупантами, а також із влучанням російського ударного дрона у захисне укриття (саркофаг) над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС.

Міністерство юстиції та Державна архівна служба України продовжують системну роботу над збереженням і доступністю цих документів. Архіви не лише фіксують минуле — вони формують основу національної пам’яті та забезпечують доступ до правди, яка має значення для сьогодення і майбутнього. І не лише України, а й усього світу.

Підпишись на наш Телеграм