Договір про надання правничої допомоги не є публічним - РАУ
Рада адвокатів України рішенням від 18.10.2025 №111 відповіла на запитання про можливість укладення договорів про надання правничої допомоги шляхом приєднання до публічної оферти, використання електронної форми договору та розміщення інформації про правничу допомогу на вебсайтах.
Відповідне розʼяснення орган адвокатського самоврядування надав за запитом адвокатів.
РАУ виходила з того, що спеціальне регулювання законом адвокатської діяльності передбачає право та в окремих випадках обов’язок адвоката відмовити у прийнятті доручення. Це виключає можливість покладення на адвоката обов’язку укладати договір про надання правничої допомоги з кожним, хто звертається. Водночас, стаття 633 Цивільного кодексу визначає поняття публічного договору, за яким підприємець бере на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт чи надання послуг кожному, хто до нього звернеться, на однакових умовах.
Водночас, слід розрізняти поняття «публічний договір» (стаття 633 ЦК), «договір приєднання» (стаття 634 ЦК) та «публічна оферта» (загальні положення про оферту й акцепт). Сам по собі факт використання публічної оферти або стандартних умов договору не означає, що договір є «публічним» у розумінні статті 633 ЦК, тобто таким, за яким зобов’язальна сторона не має права відмовити в укладенні договору будь-якому споживачеві. Для договору про надання правничої допомоги проблемним є саме режим публічного договору, а не застосування механізму договору приєднання чи публічної оферти як способу вираження волі сторін.
Окремо РАУ звернула увагу на те, що Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» відносить адвокатів, адвокатські бюро та адвокатські об’єднання до спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу.
Здійснення обов’язків такого суб’єкта адвокатом є неможливим без встановлення відносин з клієнтом, зокрема без його ідентифікації та верифікації, збирання й зберігання передбачених законом відомостей. Форма укладення договору (письмова, електронна тощо) сама по собі не перешкоджає належному виконанню обов’язків з фінансового моніторингу, за умови що адвокат забезпечує ідентифікацію та верифікацію клієнта, збирання необхідних відомостей та належний облік документів, у тому числі з використанням технічних засобів дистанційної ідентифікації, передбачених законодавством.
Зважаючи на викладене, РАУ зробила наступні висновки:
1. Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою не є публічним договором у розумінні статті 633 ЦК. Надання йому ознак публічного договору, зокрема встановлення обов’язку укладати його з невизначеним колом осіб без права відмови у передбачених законом випадках, суперечить спеціальному регулюванню адвокатської діяльності.
2. Укладання договору про надання правничої допомоги як публічного договору шляхом приєднання клієнта до загальних умов, розміщених у публічній оферті, не узгоджується зі статтею 633 ЦК, не відповідає вимогам Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Правил адвокатської етики. Використання публічної оферти та договору приєднання можливе лише як технічний спосіб укладення індивідуального договору про надання правничої допомоги за умови дотримання зазначених вимог, індивідуальної ідентифікації клієнта та збереження за адвокатом права відмовити в укладенні договору у випадках, передбачених законом.
3. Електронна форма договору про надання правничої допомоги, у тому числі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, є допустимою за умови дотримання вимог профільного закону, ПАЕ та законодавства про фінансовий моніторинг. Закон «Про електронну комерцію» не змінює правової природи такого договору.
4. Форма укладення договору (у тому числі шляхом приєднання до стандартних умов, розміщених на вебсайті) не звільняє адвоката, АБ чи АО від виконання обов’язків спеціально визначеного суб’єкта первинного фінансового моніторингу.
5. Розміщення на вебсайтах інформації про надання правничої допомоги щодо мобілізації, призову, перетину державного кордону, оскарження рішень ВЛК тощо допускається за умови дотримання вимог Закону «Про рекламу» та статті 13 ПАЕ, без використання формулювань про «гарантований результат», «100% відстрочку» чи інших, що можуть вводити в оману або заохочувати до протиправної поведінки.
Повністю текст рішення РАУ можна переглянути за посиланням.
Аби першим отримувати новини адвокатури, підпишіться на канал Національної асоціації адвокатів України у Telegram.